Пісня Мойсея 1-19; пісня Марії 20-21; гіркі води 22-27

1
Тоді Мойсей і сини Ізраїля заспівали Господеві ось яку пісню: Заспіваю Господеві, славно бо прославився;
коня і вершника скинув у море.
2
Сила і міць моя - Господь, він став мені рятунком.
Він мій Бог, і я його прославлю, Бог батька мого, і я вихвалятиму його.
3
Господь - муж войовник, Господь - ім'я йому.
4
Полки і колісниці фараона вкинув у море, виквіт вождів його втопивсь у Червонім морі.
5
Безодні їх покрили, пішли на дно неначе камінь.
6
Твоя правиця, Господи, прославилась у силі, твоя правиця розгромила ворога.
7
Ти величчю надмірною своєю знищив супротивників.
Послав ти гнів твій, що, мов стебло, пожер їх.
8
Від подиху ярости твоєї збились у купу води, і стали валом хвилі, згусла хуртовина на дні моря.
9
Ворог сказав: Пущуся за ним, дожену, розділю здобич, насичу жагу свою.
Я вийму меч мій, моя рука їх знищить.
10
Ти дмухнув вітром, їх укрило море;
мов оливо, втонули у водах глибоких.
11
Хто, як ти, Господи, між богами, хто, як ти, у святості величній, страшний у славі, що твориш чудеса?
12
Ти простягнув правицю, пожерла їх земля.
Ти провадив у милості своїй народ, що врятував його.
13
Привів його потугою своєю до житла святого твого.
14
Почули те народи, затремтіли;
жах огорнув мешканців Філістії.
15
Тоді зжахнулися едомські дуки, страх охопив князів моавських, ханааняни ж усі поникли духом.
16
Страх напав і жах великий, від сильної руки твоєї вони окаменіли, докіль пройшов народ твій, Господи, докіль пройшов народ цей, що ти його собі придбав.
17
Ти ввів їх і насадив на власній горі своїй;
на місці, що зготував, Господи, собі для житла, у святині, що твої руки, Господи, заснували.
18
Господь царює назавжди і ввіки.
19
Коли фараонові колісниці й вершники ввійшли в море, Господь повернув на них морські води;
сини ж Ізраїля пройшли по суші, серед моря.
20
Взяла тоді Марія, пророчиця, Аронова сестра, літаври у руку;
і вийшло все жіноцтво за нею з бубнами та хороводами.
21
І приспівувала їм Марія: Співайте Господеві, славно бо прославився;
коня і вершника скинув у море.
22
І повелів Мойсей Ізраїлеві вирушати з-над Червоного моря;
і двинули вони до Шур-пустині, і йшли три дні пустинею та й не знаходили води.
23
Прийшли вони в Меру, та води з Мери не могли пити, бо гірка була;
тим і прозвали те місце Мера.
24
І нарікали люди на Мойсея, говоривши: "Що нам пити?"
25
А він заголосив до Господа;
і вказав йому Господь дерево;
вкинув він його у воду, і вода стала солодкою.
Там дав він їм закон і суд, там випробував їх.
26
І сказав: "Коли ти пильно слухатимешся голосу Господа, Бога твого, і чинитимеш те, що йому довподоби, і вважатимеш на його накази, і дотримуватимешся всіх його установ, ані одної з тих недуг, що я навів був на Єгипет, не наведу на тебе: я бо Господь, твій цілитель."
27
Потім прийшли в Елім, де було дванадцять водних джерел і сімдесят пальм.
І отаборились там над водою.