Нарікання народу 1-8; наліт перепелиць та манна 9-21; приписи про суботу й про манну 22-36

1
З Еліму рушила вся громада синів Ізраїля й прийшла у Сін-пустиню, що між Елімом та Синаєм, у п'ятнадцятий день другого місяця після їхнього виходу з Єгипетської землі.
2
І нарікала вся громада синів Ізраїля на Мойсея та Арона в пустині.
3
Говорили до них сини Ізраїля: "О, коли б ми були повмирали від руки Господньої в Єгипетській землі, сидівши, було, круг казанів з м'ясом та ївши хліба досхочу!
А то вивели ви нас у цю пустиню, щоб голодом поморити всю громаду."
4
І сказав Господь Мойсеєві: "Ось я дощем посиплю вам хліб із неба, і виходитимуть люди, і збиратимуть щодня денну пайку, щоб випробувати їх, чи ходитимуть за моїм законом, чи ні.
5
Шостого ж дня нехай заготують, що принесли, і нехай буде вдвоє більше того, що збирають щодня."
6
І промовили Мойсей та Арон до всіх синів Ізраїля: "Ввечорі взнаєте, що це Господь вивів вас із землі Єгипетської;
7
а вранці побачите славу Господню, бо він почув нарікання ваші на Господа.
Ми ж, що ми таке, що нарікаєте на нас?"
8
Далі Мойсей сказав: "Побачите славу Господню, як дасть вам Господь увечері їсти м'яса, а вранці досхочу хліба, бо чув Господь нарікання ваші на нього.
Ми ж, Що ми таке?
Не на нас нарікання ваші, а на Господа."
9
Мойсей сказав Аронові: "Промов до всієї громади синів Ізраїля: Виступіть перед Господом, бо він почув ваші нарікання."
10
І сталось, як промовляв Арон до всієї громади синів Ізраїля, поглянули вони на пустиню і побачили славу Господню, що явилась у хмарі.
11
Тоді Господь заговорив до Мойсея:
12
"Чув я нарікання синів Ізраїля.
Скажи їм таке: Ввечорі їстимете м'ясо, а вранці насититеся досхочу хлібом, і зрозумієте, що я - Господь, Бог ваш."
13
І справді ввечері сталось так, що налетіли перепелиці і вкрили табір, а вранці впала роса довкола табору.
14
Коли ж роса зникла - ось на пустині зверху щось дрібненьке, крупчасте й тоненьке, мов іней по землі.
15
Побачили це сини Ізраїля та питають один одного: "Що це таке?" Не знали бо, що воно таке.
А Мойсей сказав їм: "Це хліб, що дав Господь вам на поживу.
16
А ось що повеліває вам Господь: Нехай кожен збирає його, скільки йому треба, омер на кожного, по числу душ ваших;
кожен із вас нехай візьме для тих, що в нього в наметі."
17
Так і зробили сини Ізраїля та й назбирали, хто багато, а хто мало.
18
А як міряли омером, то ані той, хто назбирав багато, не мав лишнє, ані тому, хто назбирав мало, не бракувало;
кожен, скільки на прохарчування кому було треба, зібрав.
19
І сказав до них Мойсей: "Нехай ніхто не зоставляє з того щось до ранку."
20
Та не послухали вони Мойсея, і декотрі позоставляли дещо з того до ранку;
і завелись у ньому хроби, і засмерділось;
тож Мойсей розсердився на них.
21
Збирали вони його кожного ранку, кожен скільки на їжу кому було треба, а як припікало сонце, воно тануло.
22
Шостого ж дня вони назбирали манни вдвоє, по два омери на кожного.
Прийшли всі видатні в громаді та й оповіли про це Мойсеєві;
23
а він сказав їм: "Це й є те, що повелів Господь: завтра спочинок, свята субота в честь Господа;
що маєте пекти, печіть, і що варити, варіть;
усе ж що лишиться, сховайте про запас до завтрішнього ранку."
24
Зоставили вони те до ранку, як повелів Мойсей, і не засмерділось воно, і не позаводились у ньому хроби.
25
Тоді сказав Мойсей: "Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота на честь Господа;
сьогодні не знайдете нічого в полі.
26
Шість днів збирайте;
сьомого ж дня, в суботу, його не буде.
27
І повиходили деякі з народу і сьомого дня збирати, та не знайшли нічого.
28
Тоді Господь сказав Мойсеєві: "Докіль будете відмовлятися пильнувати заповідей моїх та закону мого?
29
Дивітесь: Господь дав вам у суботу відпочинок, тим то дає вам шостого дня на два дні хліба.
Кожен нехай сидить на своєму місці;
ніхто нехай не виходить у сьомий день поза свою оселю."
30
Отже, народ відпочивав сьомого дня.
31
І назвали сини Ізраїля це "манна";
була вона схожа на коріяндрове сім'я, біла, а смак її, як у медівника.
32
І сказав Мойсей: "Ось що заповідав Господь: Наповніть нею омер на схов для нащадків ваших, щоб бачили хліб, що ним годував я вас у пустині, як вивів вас із землі Єгипетської."
33
І сказав Мойсей Аронові: "Візьми посудину, усип туди повний омер манни та й постав її перед Господом, на схов для ваших потомків."
34
Як заповів Господь Мойсеєві, так і поставив Арон манну перед Свідоцтвом (кивотом Завіту) на переховування.
35
Сини ж Ізраїля їли манну сорок років, доки не прийшли в заселену землю;
їли вони манну, докіль не прийшли до границь Ханаан-землі.
36
Омер же - це десята часть ефи.