Закон про рабів 1-11; про вбивства та поранення 12-27; шкода особам і на майні 28-37

1
«Оці судові закони ти покладеш перед ними.
2
Коли купиш раба, єврея, шість років служитиме тобі, а сьомого року вийде на волю, без відшкодування.
3
Коли він сам прийшов до тебе, сам і на волю вийде, коли з жінкою, то й жінка його вийде з ним.
4
Коли господар дав йому жінку, і вродила вона йому синів або дочок, жінка й діти її будуть господареві, він же вийде сам один.
5
Як же раб скаже: Люблю я господаря мого, жінку мою і дітей моїх, не хочу виходити на волю,
6
тоді нехай його господар приведе його перед Бога, підведе до дверей або до одвірка та й проколе йому господар вухо шилом, і той служитиме йому довіку.
7
А коли хто продасть дочку свою як рабиню, то нехай вона не виходить, як виходять раби.
8
Якщо вона не довподоби своєму господареві, що набув її був для себе, нехай дозволить викупити її;
чужому ж народові продати її не має права, бо обманув її.
9
Коли ж синові своєму набув її, по праву дочок мусить поступати з нею.
10
Коли ж другу візьме собі, нехай не вменшує її харчу, плаття її і подружніх прав її.
11
А коли цих трьох речей не додержав, можна їй вийти безвідшкодовно, без викупу.
12
Хто вдарить чоловіка так, що той помре, скарати нещадно його смертю.
13
Коли ж би то сталось однак ненароком, а Бог допустив, щоб він упав у його руки, то я призначу тобі місце, кудою втікати йому.
14
Якби ж хто замислив підступно вбити ближнього свого, то навіть від жертовника мого відірвеш його, щоб смертю скарати.
15
Хто вдарить батька свого або матір, скарати його смертю.
16
Хто вхопить людину та продасть, або знайдеться вона в руках у нього, скарати його смертю.
17
Хто проклинатиме свого батька або матір, скарати того смертю.
18
Коли посваряться люди, і один вдарить другого каменем чи своїм кулаком, і той не вмре, але лежатиме в ліжку,
19
і згодом підведеться, і, хоч би й на палиці, а зможе вийти з хати, то той, хто вдарив, буде вільний, тільки дасть відшкодування за втрату часу, що пролежав, та вилікує його зовсім.
20
Коли хто вдарить раба чи рабиню своєю палицею так, що вмре під його рукою, мусить бути строго покараний.
21
Однак же, коли ще поживе день або два, залишити без покарання;
бо він і його власність.
22
Коли б'ються чоловіки та поштовхнуть при тому вагітну жінку, і вона скине дитину, але без іншої шкоди, то той мусить заплатити відшкодування, яке накладе жінчин чоловік, і винний заплатить згідно з судовим присудом.
23
А коли буде яка шкода, то даси життя за життя,
24
око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу,
25
опечину за опечину, рану за рану, синяка за синяка.
26
Коли хто влучить в око раба свого або рабиню свою, і занапастить його, на волю нехай випустить його за йото око.
27
А коли виб'є рабові своєму або рабині своїй зуба, на волю випустить його за того зуба.
28
Коли віл вдарить рогами мужчину або жінку на смерть, укаменувати вола на смерть, і його м'яса не можна їсти;
чий же віл, той неповинен.
29
Коли ж бик уже здавна битливий, і господаря остережено, а він не доглядав за ним, і бик заколе мужчину чи жінку, вола мусять убити камінням, а його господар буде скараний смертю.
30
Коли ж накладуть відшкодування на нього, він мусить дати викуп за своє життя усе те, що накладено на нього.
31
Чи візьме бик на роги сина чи дочку, по цьому присуду чинити з ним.
32
Коли ж бик заколе раба або рабиню, нехай дасть тридцять шеклів власникові, а бика вбити камінням.
33
Коли хтось розкриє копанку або викопає хтось копанку, та й не закриє, і впаде туди віл чи осел,
34
власник копанки мусить дати господареві відшкодування грішми, а мертве буде йому.
35
Коли чийсь віл проб'є вола когось іншого, і той здохне, нехай продадуть живого вола та й поділять по половині виторг, і убите теж нехай розділять по половині.
36
Або коли було знане раніше, що віл колеться, і не доглянув за ним господар, мусить віддати вола за вола, а мертве нехай йому буде.
37
Коли хто вкраде вола чи вівцю та й заріже її чи продасть її, п'ять волів мусить віддати за вола і чотири вівці за одну вівцю