Крадіжки та шкоди 1-5; відшкодування 6-14; різні випадки 15-30

1
«Коли впіймають злодія, як вломлюватиметься, і поб'ють так, що вмре, нема злочину крови.
2
Коли ж над ним уже зійшло сонце, тоді є кривавий злочин;
злодій мусить відшкодувати;
коли в нього нічого нема, так продадуть його самого за крадіж.
3
Коли ж украдене, чи то віл, чи осел, чи ягня, знайдеться у нього живим, поверне вдвоє.
4
Коли хто попасав би на полі, або на винограднику й пустив би худобину пустопаш, а вона повипасала б на сусідовім полі, то винагородить щонайкращим із свого поля або виноградика свого.
5
Коли вибухне вогонь і кинеться в тернину й перекинеться на копи або на хлібні поля, або й на поле, той, хто спричинив пожежу, мусить дати (повне) відшкодування.
6
Коли хтось передасть другому гроші чи якісь вартісні речі на переховок, і викрадуть їх у нього з хати, мусить злодій, як знайдеться, повернути вдвоє.
7
Як же злодія не знайдуть, мусить господар хати з'явитися перед Богом, щоб довести, що то не він присвоїв ближнього речі.
8
В кожнім порушенні власности, чи то буде віл, чи осел, чи вівця, чи одежа, чи всяка інша згуба, що про неї хтось (пошкоджений) скаже: Ось воно, - справа обох мусить іти перед Бога;
і той, кого Бог визнає винним, зверне другому вдвоє.
9
Коли хтось передасть другому на переховування осла, чи вола, чи вівцю, словом, якубудь тварину, і воно здохне, скалічиться або його вкрадуть так, що ніхто не бачив,
10
нехай присяга перед Господом розв'яже між обома, чи він не присвоїв собі річ ближнього;
господар мусить пристати (на це), і той не має платити нічого.
11
Коли ж насправді вкрадено в нього, мусить господареві за неї заплатити.
12
Коли ж (дикий звір) роздер, нехай принесе розшматоване на доказ, а за розшматоване не має платити нічого.
13
Коли хто визичить у другого скотину, і вона окалічіє чи здохне, власника ж не було при тому, -вповні заплатити.
14
Коли ж власник був при тому, не треба йому платити нічого.
Якщо дана була (тварина) в винайм, то одержить він ціну винайму.
15
Коли хто зведе ще незаручену дівчину та й спізнає її, мусить дати їй посаг і взяти собі за жінку.
16
Коли ж батько рішуче відмовиться дати її йому за жінку, то звідник одважить стільки срібла, скільки дають у віно дівицям.
17
Не лишай відьми живою.
18
Кожного, що злігся зо скотиною, каратимеш смертю.
19
Хто приносить жертву божкам, а не одному тільки Господеві, на того впаде анатема.
20
Не будеш утискати чужинця і не гнобитимеш його, бо ви самі були чужинцями в Єгипетській землі.
21
Ані вдови, ані сироти не будеш утісняти.
22
Бо коли ти їх пригнічувати будеш, і вони голосінням заголосять до мене, то слухом почую зойк їх.
23
І запалає гнів мій, і мечем висічу вас так, що жінки ваші стануть вдовами, а діти сиротами.
24
Коли позичиш гроші комусь із мого народу, вбогому, що при тобі, то не станеш для нього лихварем, ані не накладатимеш на нього відсотків.
25
Коли візьмеш у заставу одежину ближнього твого, мусиш повернути її йому до заходу сонця;
26
бо стільки й прикриття його, що та одежинка на його тілі;
у чім же лягти йому?
Як заголосить до мене, я почую його, бо я милосердний.
27
Не хулитимеш Бога, і князя народу твого не проклинатимеш.
28
З надміру врожаю твого та з соків точила твого не гаятимешся з приносом.
Первенця з дітей твоїх віддаватимеш мені.
29
Так робитимеш з волом і з дрібним скотом твоїм;
сім днів буде воно при матері своїй, восьмого ж дня даси його мені.
30
Будьте ж мені людьми святими;
м'яса, розшматованого звірюкою в полі, не їстимете;
псам викинете його