Розкаяння народу 1-6; святий намет 7-11; лицезріння слави Божої 12-23

1
Господь сказав Мойсеєві: «Іди, вирушай звідси, сам ти і люди, що ти вивів з Єгипетської землі, в землю, що про неї я клявся Авраамові, Ісаакові та Якову словами: Потомству твоєму оддам її.
2
Я пошлю перед тобою ангела й повиганяю ханаанян, аморіїв, хеттитів, перізіїв, хіввіїв та євусіїв;
3
в землю, що тече молоком і медом;
я ж сам не піду серед вас, бо ви народ твердолобий, щоб, бува, не вигубив я вас у дорозі
4
Почув народ це гірке слово та й посумнішав, і не надягав ніхто своїх прикрас.
5
Тоді Господь сказав до Мойсея: «Скажи синам Ізраїля: Ви народ твердолобий;
коли б я йшов одну лиш хвилю проміж вами, винищив би вас.
Тож познімайте ваші прикраси з себе, а я вже знаю, що чинитиму з вами
6
І позривали сини Ізраїля свої прикраси з себе, почавши від Хорив-гори.
7
Узяв Мойсей намет та й нап'яв його за табором, оддалеки від нього;
він назвав його наметом зібрання;
кожен, хто шукав Господа, виходив до намета, що був за табором.
8
Як тільки виходив Мойсей до намету, всі люди вставали, і кожен стояв коло входу до свого намету й дивились у слід Мойсеєві, аж він увійде в намет.
9
Коли Мойсей входив у намет, спускався стовп хмари й зупинявся при вході в намет і (Господь) розмовляв з Мойсеєм.
10
Народ же ввесь, бачивши хмаровий стовп, що стояв при вході в намет, вставав і падав ниць, кожен при вході до свого намету.
11
Господь розмовляв з Мойсеєм віч-на-віч, так, як говорить людина з людиною.
А потім Мойсей повертався до табору.
Слуга ж його, Ісус Навин, ще хлопчина, не полишав намету.
12
Мойсей сказав Господеві: «Глянь, ти кажеш мені: Веди народ цей, та ти не сповістив мене, кого пошлеш зо мною.
А ще й сказав був мені: Знаю тебе на ім'я, і ласку ти знайшов в очах моїх.
13
Тож коли я справді знайшов ласку в твоїх очах, дай мені взнати твої путі, щоб я пізнав тебе та й знайшов ласку в твоїх очах, та зглянься й на те, що це твої люди
14
(Господь) сказав: «Я сам піду з тобою і дам тобі спокій
15
І (Мойсей) відповів йому: «Коли не йтимеш ти сам особисто, то й не виводь нас звідси.
16
Та й по чім же буде пізнати, що я знайшов ласку в твоїх очах, я і народ твій, як не по тім, що ти йтимеш з нами?
Тим і відрізнимось ми, я і твій народ, від усіх народів, що на лиці землі
17
Господь сказав Мойсеєві: «І те, що ти зараз бажаєш, зроблю;
бо ти знайшов ласку в очах у мене, і я знаю тебе на ім'я
18
І говорив (Мойсей): «Покажи мені, благаю, твою славу
19
І (Господь) відповів: «Я появлю перед тобою всю мою доброту і виголошу перед тобою ім'я Господа;
і милуватиму, кого милуватиму, і милосердуватимусь, над ким буду милосердуватись
20
І додав: «Лиця ж мого не можна тобі бачити, бо людина не може бачити мене і жити
21
Далі Господь сказав: «Ось місце коло мене, стань на цій скелі;
22
і як проходитиме моя слава, я поставлю тебе в щілині скелі й моєю долонею прикрию тебе, поки не перейду.
23
Потім я заберу мою руку, й ти побачиш мої плечі;
лиця ж мого бачити не можна