Зустріч із фараоном 1-9; посилення гнету 10-14; скарги й докори 15-23

1
Після того ввійшли Мойсей та Арон до фараона й кажуть: "Так мовить Господь, Бог Ізраїля: Відпусти мій народ, щоб святкували мені свято в пустині."
2
А фараон відповів: "Хто такий Господь, щоб я мав послухати його голосу та відпустити Ізраїля?
Не знаю Господа, й Ізраїля не відпущу."
3
Вони ж сказали: "Бог євреїв зустрів нас;
хочемо, отже, піти за три дні ходи в пустиню і принести там жертву Господеві, Богу нашому, щоб не вдарив на нас мором або мечем."
4
І відповів їм цар єгипетський: "Чому то ви, Мойсею й Ароне, відтягаєте людей від праці?
Ідіть собі до своєї роботи."
5
Вів далі фараон: "Ось така сила-силенна того народу, більше як мешканців цієї землі, а ви ще хочете відтягати його від його роботи."
6
І дав фараон того ж самого дня такий наказ начальникам та доглядачам народу:
7
"Не постачайте вже більш людям соломи на цеглу, як досіль було;
самі вони нехай ходять та призбирують собі солому.
8
А вимагайте від них стільки цеглин, скільки й досі вироблювалося;
не поменшуйте нічого, бо вони ліниві, тому й кричать: ми бажали б піти та принести жертву Богу нашому!
9
Нехай тяжить робота на цих людях, нехай її пильнують, не зважавши на пусті теревені."
10
Повиходили начальники та доглядачі над людьми та й кажуть до народу: "Ось що велить фараон: Я вже не даватиму вам більш соломи.
11
Ідіте, самі збирайте собі солому, де знайдете;
бо нічого не буде знижено з роботи вашої."
12
І порозходились люди по всій єгипетській землі збирати собі стерню замість соломи.
13
Доглядачі ж квапили їх, наказуючи: "Виробляйте стільки щоденної роботи, як і тоді, коли була заготовлена солома."
14
І бито доглядачів з синів Ізраїля, що їх настановили над ними фараонові доглядачі, примовляючи: "Чому не виготували призначену вам кількість цеглин і вчора й сьогодні?"
15
Прийшли доглядачі з синів Ізраїля до фараона скаржитись та й кажуть: "Чого знущаєшся так із рабів твоїх?
16
Соломи не дають рабам твоїм, а цеглу, мовляв, виробляйте.
А до того ще й б'ють рабів твоїх;
а народ твій винен."
17
А він і каже: "Ліниві ви, ліниві!
Тому то й верзете: Підемо принести жертву Господеві.
18
А зараз забирайтеся до праці;
соломи вам не даватимуть, а цегли, скільки визначено - постачайте."
19
Побачили доглядачі ізраїльські, що з ними погано, коли такий наказ: не зменшувати щоденного числа у виробі цегли.
20
Та саме як виходили вони від фараона, спіткались із Мойсеєм та Ароном, що стояли там, ждучи їх;
21
і кажуть їм: "Нехай Господь розсудить та скарає вас;
зробили ж бо ви нас ненавидними перед фараоном та його слугами, дали ви меча їм у руки нас повбивати."
22
Тоді звернувся Мойсей до Господа й каже: "Господи, чому допустив єси таке лихо на цих людей!
Чому ти послав мене?
23
Бо з того часу, як я ввійшов промовляти до фараона твоїм ім'ям, він по чав знущатися з людей оцих;
а визволити твого народу ти не визволив."