Проти ідолопоклонників 1-11; особиста відповідальність 12-23

1
Прийшло до мене кілька старших Ізраїля і посідало передо мною.
2
І надійшло до мене слово Господнє:
3
«Сину чоловічий!
Мужі ці поставили своїх бовванів у себе в серці й тримають увесь час перед очима в себе цю спонуку до гріха.
Чи ж погодитись мені на те, щоб вони мене запитували?
4
Тому говори з ними й скажи їм: Так говорить Господь Бог: Кожен з дому Ізраїля, що триматиме бовванів у себе в серці й що покладе перед очима в себе привід до гріха та прийде до пророка, -такому відповім я, Господь, - не зважаючи на безліч його бовванів,
5
щоб узяти дім Ізраїля за серце, їх, що відступили від мене заради своїх бовванів.
6
Тому скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Наверніться, відверніться від ваших бовванів і відверніть ваше обличчя від усіх гидот ваших;
7
бо коли хтось із дому Ізраїля або з чужинців, що перебувають у Ізраїлі, відцурається мене, щоб поставити своїх бовванів у себе в серці, та матиме привід до гріха ввесь час перед собою, і прийде до пророка, щоб через нього в мене питати ради, то я, Господь, відповім йому від себе.
8
Я оберну моє обличчя проти такого, зроблю його ознакою та притчею, і викоріню його з-поміж мого народу, і ви взнаєте, що я - Господь.
9
Коли ж пророк дав би звести себе й став щось говорити, то це я.
Господь, звів того пророка.
Я простягну мою руку проти нього й викоріню його з-поміж мого народу Ізраїля.
10
Вони візьмуть на себе вину за гріх свій;
яка вина пророка, така вина того, хто його питає,
11
щоб дім Ізраїля не відхилявся більш від мене та щоб не осквернявся усіма своїми гріхами, а щоб були моїм народом, а я їхнім Богом», - слово Господа Бога.
12
І надійшло до мене таке слово Господнє:
13
«Сину чоловічий!
Коли б якась країна згрішила проти мене, мені спроневірившись, і я простягнув би проти неї мою руку й понищив у ній запаси хліба та послав на неї голоднечу, і почав губити в ній людину й скотину;
14
і коли б у ній знайшлося оцих троє мужів: Ной, Даниїл та Іов, - то вони спасли б своєю справедливістю (лише) самих себе, - слово Господа Бога.
15
Або коли б я наслав дикого звіря на ту країну, так, що він її позбавив би всіх її дітей, і вона стала б пусткою, якою ніхто б не проходив з-за звірини,
16
то ці три мужі в ній - клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, - не врятували б ні своїх синів, ні своїх дочок;
лише вони самі спаслися б, країна ж стала б пусткою.
17
Або коли б я послав меч на країну й повелів: Перейди, мечу, країною!
- і почав вигублювати в ній людину й скотину,
18
і якби ці три мужі були в ній - клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, - вони не врятували б ні своїх синів, ні своїх дочок;
вони лише самі спаслися б.
19
Або коли б я послав на ту країну чуму й вилив на неї моє обурення в крові, вигубивши в ній людину й скотину,
20
і якби Ной, Даниїл та Іов були в ній - клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, - вони не врятували б ні своїх синів;, ні своїх дочок;
вони врятували б своєю справедливістю лише самих себе.
21
Так говорить Господь Бог: Навіть як я пошлю мої чотири найстрашніші кари - меч, голод, лютого звіря й чуму - на Єрусалим, щоб вигубити в ньому людину й скотину,
22
то все таки зостанеться у нім рештка, що спасеться, що виведе синів і дочок (із міста).
Ось вони виходять до вас, щоб ви побачили їхні вчинки й їхні діяння та щоб утішились по тім нещасті, що я приніс на Єрусалим, і по всім тім, що я навів на нього.
23
Вони вас потішать, коли побачите їхні вчинки та їхні діяння, і взнаєте, що то не дармо я вчинив усе те, що вчинив у нім», -слово Господа Бога.