Притча про двох орлів 1-10; її значення 11-21; передсказ Месії 22-24

1
Надійшло до мене таке слово Господнє:
2
«Сину чоловічий!
Загадай загадку й скажи притчу домові Ізраїля;
3
промов: Так говорить Господь Бог: Орел великий, з великими крильми, з широкими крильми, ввесь вкритий зозулястим пір'ям, злетів на Ливан-гору.
Схопив він вершок кедра,
4
зірвав найвищу з його віток та й переніс у крамарську землю, посадив у купецькому місті.
5
Потім узяв насіння з тієї землі й посадив на полі для засіву;
над великими водами, немов вербу, він посадив його.
6
І виросло воно й стало виноградною лозою, розлогою, низькорослою.
Віття її мало до нього повернутись, коріння під ним бути.
Зробилось воно виноградною лозою, пустило паростки й розкинулось галуззям.
7
Та був іще один орел великий, з великими крильми, розкішним пір'ям;
і ось та виноградина погнала до нього своє коріння, до нього простягнула своє віття, щоб він її зрошував, ліпше, ніж грядка, де її посадили,
8
хоч вона посаджена була на родючім полі, над великою водою, так що могла (й без того) розпускати віття, приносити плоди й стати пишною лозою.
9
Тому скажи: Так говорить Господь Бог: Чи буде все гаразд із нею?
Хіба орел не повириває коріння в неї?
Хіба не позриває плодів з неї, так що всі бруньки на її паростях посохнуть?
Не треба буде ні великої потуги, ні людей багато, щоб вирвати її з корінням.
10
Ось вона посаджена.
Чи буде все гаразд із нею?
Чи не засохне вона, як на неї подує східній вітер?
На тій грядці, де виросла, засохне
11
І надійшло до мене таке слово Господнє:
12
«Скажи бунтівничому домові: Чи не здогадуєтеся, що воно значить?
Скажи: Ось вавилонський цар прийшов у Єрусалим.
Він забрав його царя та його князів та й відвів їх до себе в Вавилон.
13
Узяв він нащадка з царської родини та й зробив із ним союз, присилував його поклястись і забрав вельмож тієї землі з собою,
14
щоб царство було принижене, щоб не могло підвестися, щоб додержувало союзу й стояло при нім.
15
Той же зрадив його, пославши своїх послів у Єгипет, щоб йому дали коней і багато війська.
Чи пощастить йому?
Чи врятує себе той, хто таке сподіяв?
Він зламав мій союз.
Чи ж він себе врятує?
16
Клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, - в країні того царя, що настановив його царем і що його він погордив присягою та зламав угоду, у нього, в Вавилоні він умре.
17
Своїм великим військом і численним людом фараон його не врятує на війні, як насиплють вал і побудують башти, щоб вигубити людську многоту.
18
Він зневажив клятву, зламав союз, дав свою руку іншому, - отак учинив він.
Ні!
Він не знайде рятунку!
19
Тому Господь Бог так каже: Клянусь моїм життям!
Це мою клятву він зневажив, це мій союз зламав він.
Я оберну йому це на його голову!
20
Я закину на нього мою сітку і він потрапить у мої тенета.
Я приведу його в Вавилон і буду там з ним судитися за його віроломство супроти мене.
21
Його втікачі з усіх його полків поляжуть від меча;
котрі ж зостануться, розсиплються на всі вітри, і взнаєте, що то я - Господь - говорю.
22
Так говорить Господь Бог: Я візьму верховіття високого кедра, з високих паростків його я зірву найніжніший і посаджу його на горі високій та величній.
23
Я посаджу його на горі ізраїльській високій.
Він пустить віття й плід уродить, і стане пишним кедром.
І житиме під ним усяке птаство, усе пернате в тіні його галуззя буде жити.
24
Всі польові дерева взнають, що я - Господь, що я принижую дерево високе, що я підвищую дерево низеньке, що я висушую дерево зелене, а дерево сухе сподіюю квітучим.
Я, - Господь, - сказав так, і так учиню