Облога Єрусалиму 1-14; смерть дружини Єзекиїла 15-27

1
Дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця надійшло до мене таке слово Господнє:
2
«Сину чоловічий, запиши собі сьогоднішнє число дня, бо цього дня цар вавилонський обляг Єрусалим.
3
Скажи бунтівливому домові притчу й промов до нього: Так говорить Господь Бог: Постав казан, постав та налий води до нього.
4
Поклади туди шматки м'яса, всілякі щонайліпші кусні, стегно й лопатку.
Наповни його найдобірнішими кістками.
5
Візьми їх із овець найдобірніших, наклади дров під казан;
нехай кипить усе сильно, аж поки кості в нім розваряться.
6
Бо так говорить Господь Бог: Горе місту крови, казанові, вкритому іржею, іржею, що не відстає від нього.
Шматок за шматком повикидай з нього, не треба на них кидати жереба,
7
бо пролита ним кров і досі посеред нього;
на голій скелі зоставив її, не проливав її на землю, де б вона вкрилась була порохом.
8
Щоб розбудити в собі гнів, щоб помститись, зоставив я пролиту ним кров на голій скелі, щоб вона не прикрилась.
9
Тому ось як говорить Господь Бог: Горе місту крови!
Я теж розкладу велике вогнище.
10
Наклади багато дров, запали вогонь, вари добре м'ясо, приготуй приправи, щоб аж кості розварились.
11
Тоді постав порожній казан на жару, щоб розжарився, і мідь розжеврілась, щоб бруд у ньому розтопився, і щоб іржа на ньому зникла.
12
Та шкода праці!
Груба іржа на ньому не сходить від вогню!
13
Від нечистоти твоїх злочинів я хотів очистити тебе, та ти не хотіло очиститись від твоєї нечистоти;
тому не очистишся більше, аж докіль я не зжену мого гніву на тобі.
14
Я, Господь, сказав це.
Так воно буде, я зроблю так.
Я не попущу, не пожалую, не змилуюся!
За твоїми вчинками та за твоїми діяннями буду тебе судити», - слово Господа Бога.
15
Надійшло до мене таке слово Господнє:
16
«Сину чоловічий!
Ось я візьму в тебе втіху очей твоїх раптом;
та ти не лементуй, не плач, не рони сліз.
17
Мовчки зідхай, жалоби по мертвих не справляй, обвивай собі голову турбаном, узуй ноги в сандалі, не закривай бороди й звичайного хліба не їж.»
18
Уранці говорив я до людей, а ввечорі умерла моя жінка.
На другий день уранці зробив я, як мені було заповіджено.
19
І питали в мене люди: «Чи то ж ти нам не скажеш, що воно значить те, що ти робиш
20
А я відповів їм: До мене надійшло таке слово Господнє:
21
«Скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Ось я віддаю на опоганення мою святиню, вашу зухвалу гординю, утіху очей ваших, одраду душі вашої.
Сини ваші й дочки ваші, що ви позоставляли, поляжуть від меча.
22
Ви будете робити так, як я робив: не будете закривати собі бороду й звичайного хліба не будете їсти.
23
Турбани ваші зостануться у вас на головах і ваші сандалі в вас на ногах.
Ви не будете лементувати й плакати.
Ви будете нидіти у злочинах ваших, і одні з одними будете стогнати.
24
Єзекиїл буде вам знаком.
Ви будете чинити точнісінько так само, як він чинив, і як те все станеться, взнаєте, що я - Господь Бог.
25
Щождо тебе, сину чоловічий, то того дня, як я відніму від них їхню силу, їхню горду радість, утіху очей їхніх, одраду їхньої душі, синів їхніх і дочок їхніх, -
26
того дня прийде до тебе втікач, щоб принести тобі про це вістку.
27
Того дня твої уста відкриються до втікача, і ти станеш говорити й не будеш більше німим;
і будеш для них знаком, і вони взнають, що я - Господь