Пророк на варті 1-9; Господь не хоче смерти грішника 10-20; падіння Єрусалиму 21-22; руїна краю 23-33

1
Надійшло до мене таке слово Господнє:
2
«Сину чоловічий!
Промов до твоїх земляків і скажи їм: Коли я пошлю меч на якусь землю, а люди тієї землі візьмуть із-між себе чоловіка та й поставлять його за вартового в себе,
3
і він побачить меч, що йде на землю, та й затрубить у трубу й остереже людей,
4
і коли хтось почує звук труби, але не зважатиме на нього, і меч надійде і його захопить, - то кров його упаде на його голову.
5
Він чув звук труби, але не зважав на нього: кров його буде на ньому.
Той же, хто зважав, урятував життя своє.
6
Коли ж вартовий побачить меч і не затрубить у трубу, і люди не будуть остережені, і прийде меч та й забере в когось із них життя, то той умре за свою провину, але (відповідальности за) кров його я буду вимагати з руки вартового.
7
Отже, й тебе, сину чоловічий, поставив я вартовим над домом Ізраїля, щоб ти, як почуєш з моїх уст слово, остеріг їх від мене.
8
Коли я скажу безбожникові: Безбожнику, ти вмреш!
- і ти не скажеш нічого, щоб відвернути безбожника від його поведінки, то він, безбожник, умре за свою провину, але (відповіді за) кров його я буду вимагати від тебе.
9
Коли ж ти остеріг безбожника, щоб він відвернувсь від своєї поведінки, і він від неї не відвернувся, то він умре за свою провину, а ти врятував свою душу.
10
Ти ж, сину чоловічий, скажи домові Ізраїля: Ви все говорите: Проступки наші і гріхи наші тяжать над нами, і ми через них гинемо.
Як нам жити?
11
Скажи їм: Клянусь, як от живу я, - слово Господа Бога, - я не бажаю смерти грішника;
бажаю, щоб він відвернувся від своєї поведінки і жив.
Відверніться, відверніться від вашої лихої поведінки!
Чому б вам умирати, доме Ізраїля?
12
Ти ж, сину чоловічий, промов до твоїх земляків: Праведність праведного не врятує його, коли він провиниться, і безбожність безбожного не пошкодить йому, коли він навернеться від своєї безбожности.
Праведник, коли згрішить, не зможе залишитися живим за свою праведність.
13
Коли я скажу праведникові: Ти будеш жити, - а він, поклавшись на свою праведність, заходиться чинити зло, то йому не згадаються усі його праведні учинки, і він помре за зло, яке чинив.
14
А коли я скажу безбожникові: Ти мусиш умерти!
- він же навернеться від своїх гріхів і почне чинити суд і справедливість,
15
зверне заставу, віддасть награбоване, ходитиме в законах, що ведуть до життя, зла більше не буде чинити, - то він напевне не вмре, - він житиме.
16
Ні одного гріха, які вчинив, йому не згадають більше: він почав творити суд і справедливість, і буде жити.
17
А твої земляки говорять: Не по правді чинить Господь, - тим часом як самі вони чинять не по правді.
18
Коли праведник відвернеться від своєї праведности й заходиться чинити зло, він за те вмре.
19
А коли безбожник навернеться від своїх гріхів і стане чинити суд і справедливість, то він за те буде жити.
20
А ви говорите: Не по правді чинить Господь!
Я судитиму вас, доме Ізраїля, кожного за його вчинками
21
Дванадцятого року, п'ятого дня десятого місяця нашого вислання, прибув до мене один утікач із Єрусалиму і звістив: Узято місто!
22
Та ще ввечорі напередодні перед приходом утікача найшла була на мене рука Господня, розтуливши мені уста саме, як той уранці прибув був до мене.
Уста мої розтулились, і я не був більше німим.
23
І надійшло до мене таке слово Господнє:
24
«Сину чоловічий!
Мешканці тих руїн на Ізраїльській землі мовлять ось яке: Авраам був один і одержав цю землю в посілість, а нас багато: тож нам належиться земля в посілість.
25
Отже, скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви їсте з кров'ю, підводите очі ваші на бовванів і проливаєте кров, - та й хочете одержати в посілість землю?
26
Ви спираєтесь на ваші мечі, коїте гидоти, знечещуєте один у одного жінок, - та й хочете одержати в посілість землю?
27
Ось як маєш їм сказати: Так говорить Господь Бог: Клянусь, як от живу я!
Ті, що живуть у руїнах, поляжуть від меча;
тих, що на полі, віддам на здобич звірю;
а ті, що по твердинях та печерах, помруть від чуми,
28
Я зроблю країну безлюдною пустинею, і прийде кінець її гордій могутності.
Гори Ізраїля лежатимуть пустинею, ніхто не буде більше ними проходити.
29
І взнають, що я - Господь, як зроблю країну безлюдною пустинею, за всі їхні гидоти, що вони коїли.
30
Щождо тебе, сину чоловічий, то ось твої земляки розмовляють про тебе попід мурами та в дверях коло домів у себе;
один до одного, і брат до брата кажуть: Ходім, послухаймо, яке слово вийшло від Господа!
31
І вони приходять до тебе гуртом і сідають перед тобою - люд мій!
- і слухають твої слова, але не виконують їх.
Брехня в них на устах, серце їх уганяє за наживою.
32
І ось ти в них, мов співак забавний, що має гарний голос ще й на струнах доладу перебирає.
Вони слухають твоє слово, але не виконують його.
33
А як воно справдиться, -ба воно вже й справджується, - тоді зрозуміють, що між ними був пророк