Апостоли схвалюють проповідь Павла 1-10; Петро й Павло в Антіохії 11-21

1
Згодом, по чотирнадцятьох роках, я знову пішов у Єрусалим з Варнавою, взявши з собою і Тита.
2
А пішов я туди за об'явленням і появив їм Євангелію, яку проповідую між поганами, особливо знатнішими, чи, бува, не дарма труджуся чи трудився.
3
А й Тит, що був зо мною, бувши греком, не був примушений до обрізання.
4
А щодо облудних братів влазнів, які крадькома пролізли, щоб підглядати нашу свободу, що її маємо в Ісусі Христі, щоб нас поневолити,
5
ми їхньому велінню не поступилися ні на хвилину, щоб правда Євангелії залишилася у вас.
6
Щождо тих, які вважалися за знатних, - якими вони тоді були, мені байдуже;
Бог не дивиться на обличчя людини, - мені ті знатні нічого не добавили.
7
Навпаки, побачивши, що проповідь Євангелії для необрізаних повірена мені, як Петрові для обрізаних, -
8
бо той, хто допомагав Петрові в апостольстві між обрізаними, допомагав і і мені між поганами, -
9
і визнавши дану мені благодать, Яків, Кифа та Йоан, що вважалися стовпами, на знак єдности дали мені й Варнаві правиці, щоб ми йшли до поган, вони ж до обрізаних;
10
тільки щоб ми про вбогих пам'ятали, що я власне і намагався робити.
11
Коли ж Кифа прийшов в Антіохію, я виступив одверто йому в вічі, тому що заслужив на докір.
12
Перше бо ніж прийшли деякі від Якова, він їв з поганами;
а як прийшли, то почав таїтися та відлучатися, боявшись обрізаних.
13
Разом з ним лицемірили й інші юдеї, так що й Варнава був зведений їхнім лицемірством.
14
Та коли я побачив, що вони не ходять право за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то як ти можеш силувати поган, щоб жили по-юдейському?
15
Ми - уроджені юдеї, не з отих грішників поган;
16
а довідавшися, що людина оправдується не ділами закону, а через віру в Ісуса Христа, ми й увірували в Христа Ісуса, щоб оправдатися нам вірою в Христа, а не ділами закону;
бо ніхто не оправдається ділами закону.
17
Коли ж, шукаючи оправдання у Христі, виявилося, що й ми самі грішники, - то невже Христос - служитель гріха?
Жадним робом!
18
Бо коли я знову відбудовую те, що зруйнував був, то я себе самого оголошую переступником.
19
Я бо через закон для закону вмер, щоб для Бога жити: я -розп'ятий з Христом.
20
Живу вже не я, а живе Христос у мені.
А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене.
21
Я не відкидаю Божої благодаті: бо коли законом оправдання, то тоді Христос умер даремно.