Гріх Содому 1-14; сірка й вогонь 15-29; Лотові дочки 30-38

1
Коли обидва ангели прийшли над вечір у Содом, Лот сидів коло міських воріт.
Як тільки Лот їх побачив, став їм навстрічу, вклонився лицем до землі,
2
і мовив: "Прошу ж вас, люди добрі, заверніть у дім вашого слуги та заночуйте, помивши собі ноги;
а раненько встанете й підете далі в дорогу свою." Та вони відповіли: "Ні, ми переночуємо на майдані."
3
Однак він дуже наполягав на них, і вони завернули до нього та увійшли в його дім.
А він зробив їм гостину, напікши опрісноків, і вони попоїли.
4
Ще вони не лягли, як міські чоловіки, содомські люди, від молодого до старого, увесь (без вийнятку) народ, обступили дім
5
і стали гукати до Лота та й казали: "Де люди, що прийшли до тебе цієї ночі?
Виведи їх до нас, хочемо їх спізнати!"
6
Лот же вийшов до них до входу й, зачинивши за собою двері,
7
мовив: "Брати мої, не робіть, прошу, лиха!
8
Он у мене дві дочки, що не знали ще мужа: дозвольте, я виведу їх до вас, а ви робіть собі з ними, що вам любо.
Тільки цим людям не робіть нічого, бож вони ввійшли під покрівлю мого дому."
9
А ці відказали: "Геть звідсіля!
Прийшов не знати звідки, щоб жити, як чужинець, і хоче суд судити.
Ось і навчимо тебе більше, ніж їх!" І стали налягати вельми на чоловіка, себто на Лота, і підступили, щоб висадити двері.
10
Тоді мужі простягли руки, втягли Лота до себе в хату й зачинили двері;
11
людей же, що були під дверима, від найменшого до найбільшого, вдарили сліпотою, і вони марно намагалися знайти двері.
12
Тоді мужі промовили до Лота: "Хто тут іще з твоїх?
Зять, сини, дочки, хто б не був з твоїх у місті, виведи їх із цього місця,
13
бо ми зруйнуємо це місце, тому що великі скарги знялися проти них перед Господом, і Господь послав нас, щоб їх вигубити."
14
Лот вийшов і промовив до своїх (майбутніх) зятів, які мали взяти його дочок, кажучи: "Вставайте, виходіте з цього місця, бо Господь хоче зруйнувати це місто." Та його зятям здавалося, що він жартує.
15
Коли ж займалося на світання, ангели заходилися квапити Лота, кажучи: "Вставай, бери свою жінку та обох дочок, що тут з тобою, щоб не загинути тобі, як упаде на місто кара."
16
Але він зволікав.
Тоді мужі взяли за руку його з жінкою та обох дочок, бо Господь пощадив його;
та й вивели його й полишили за містом.
17
А як вивели їх поза місто, один сказав: "Рятуй своє життя, не оглядайся позад себе й не зупиняйсь ніде в усій околиці!
Тікай у гори, щоб ти не загинув."
18
А Лот: "Ні бо, Господи!
19
Оце твій слуга знайшов у твоїх очах ласку й велика твоя милість, як учинив ти зо мною, вирятувавши моє життя;
та я не можу втекти в гори без того, щоб не скоїлося мені лихо й щоб мені не вмерти.
20
Ось близько он те місто: туди можна б утекти - та й маленьке воно!
Дозволь мені туди врятуватись;
чи ж воно не досить маленьке, - щоб жити далі?"
21
І відповів йому: "Гаразд, зроблю тобі й цю милість, не буду руйнувати міста, про яке говориш.
22
Поспішай і втікай туди, бо я не можу нічого зробити, поки ти туди не ввійдеш." Тому й названо це місто Цоар.
23
Сонце сходило на землю, як Лот увійшов у Цоар;
24
тоді Господь зіслав на Содом та Гомору дощ із сірки й вогню Господнього з неба,
25
і винищив ті міста й усю долину та й усіх мешканців цих міст із тим, що росло на землі.
26
Жінка ж Лота озирнулась позад себе - і стала соляним стовпом.
27
Авраам же, вставши вранці, пішов на місце, де стояв був перед Господом,
28
і глянув у бік Содому та Гомори й усієї долини та й бачить: аж ось дим із землі йде вгору, наче киптява з печі.
29
І сталось, коли Бог руйнував міста округи, згадав він про Авраама й вислав Лота споміж згарищ, як руйнував ті міста, що в них жив Лот.
30
Лот же вийшов із Цоару і, зійшовши вище, осівся на горі з обома дочками, бо боявся жити в Цоарі.
Він оселився в печері, він сам і обидві його дочки.
31
Тоді старша до меншої каже: "Батько наш старий, та нема в краю нікого, щоб увійшов до нас, як то звичайно всі на світі роблять.
32
Ходім но, упиймо нашого батька вином та віддамось йому, щоб зберегти рід батьковий."
33
І упоїли тієї ночі вином свого батька.
Увійшла старша й лягла з батьком, та він не спостеріг, ні як вона лягла, ні як устала.
34
Другого дня каже старша до молодшої: "Вчора я спала з батьком.
Упиймо його вином ще й цієї ночі, й увійди ти та й віддайся йому, щоб зберегти рід батьковий."
35
І впоїли вином свого батька й тієї ночі.
Пішла менша й лягла з ним, та він не спостеріг, ні як вона лягала, ні як уставала.
36
І зачали обидві дочки Лота від свого батька,
37
і породила старша сина й назвала його ім'ям Моав.
Він предок сьогоднішніх моавитян.
38
Менша також породила сина й назвала його ім'ям Бен-Аммі.
Він предок сьогоднішніх аммоніїв.