Суботній відпочинок 1-3; Едем 4-9; джерела та ріки 10-14; доручення людині 15-17; людина й тварини 18-20; жінка 21-25

1
Так закінчено небо й землю з усіма її оздобами.
2
Бог закінчив сьомого дня своє діло, що його творив був, і спочив сьомого дня від усього свого діла, що творив був.
3
І благословив Бог сьомий день і освятив його;
того бо дня спочив Бог від усього свого діла, що творячи зробив був.
4
Таке було походження неба й землі, коли сотворено їх.
- Коли Господь Бог творив небо й землю,
5
не було ще на землі ніякої польової рослини й не росла ще ніяка трава на полі, бо Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини, щоб порати землю.
6
Але виходила волога з землі й напувала всю поверхню землі.
7
Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою.
8
Господь Бог насадив сад у Едемі, на сході, й оселив там чоловіка, що його був утворив.
9
І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду та й дерево пізнання добра й зла.
10
З Едему ж виходила ріка, щоб зрошувати сад, і звідти розділялась вона на чотири течії.
11
Ім'я першої - Пішон;
це та, що обтікає ввесь Хавіла-край, де є золото.
12
А золото цього ж краю добре.
Там же є пахуча смола й онікс-камінь.
13
Ім'я другої ріки - Гіхон;
вона обтікає ввесь Куш-край.
14
Ім'я третьої ріки - Тигр;
вона тече на схід від Ашшуру.
Четверта ж ріка - Ефрат.
15
Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саді порати його й доглядати його.
16
Та й дав Господь Бог чоловікові таку заповідь: "З усякого дерева в саду їстимеш;
17
з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш."
18
Тоді сказав Господь Бог: "Не добре чоловікові бути самому;
сотворю йому поміч, відповідну для нього."
19
І сотворив Господь Бог з землі всіляких польових звірів і всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка побачити, як він назве їх;
як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось.
20
І дав чоловік назви всякій скотині, всякому птаству піднебесному і всякому звіреві польовому, але для чоловіка не знайшлося помочі, йому придатної.
21
Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом.
22
Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка.
23
І чоловік сказав: "Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла.
Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка."
24
Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом.
25
А були вони обоє, чоловік і його жінка, нагі, та (одне одного) не соромилися.