Заприсяження свата для Ісаака 1-21; Ревека запрошує 22-27; гостина та сватання судженої 28-49; згода на це та прощання 50-60; поворот і весілля 61-67

1
Постарівся віком Авраам, і Господь благословив Авраама в усьому.
2
Тоді Авраам сказав своєму слузі, найстаршому в його господі, що правив усім його маєтком: "Поклади лишень руку під моє стегно.
3
Я заклинаю тебе Господом, Богом неба й Богом землі, що не візьмеш ти моєму синові жінку з дочок ханаанян, серед яких я перебуваю,
4
а підеш у мій край, до рідні моєї, і візьмеш жінку синові моєму Ісаакові."
5
Слуга ж мовив до нього: "А якщо жінка не захоче йти за мною в край цей, чи маю відвести твого сина назад у край, звідки ти вийшов?"
6
Тоді Авраам відповів йому: "Гляди, щоб ти не відводив туди мого сина!
7
Господь, Бог неба, який вивів мене з дому мого батька та з мого рідного краю, і який говорив до мене та клявсь мені словами: "Потомству твоєму дам я цю землю", - він пошле свого ангела перед тобою і візьмеш звідтіля жінку моєму синові.
8
А як жінка не захоче йти з тобою, то ти будеш вільний від тієї клятви, що нею мені поклявся.
Тільки сина мого туди не повертай!"
9
І поклав слуга руку свою під стегно Авраама, свого пана, і поклявся йому в тому ділі.
10
По тому взяв слуга десять верблюдів з-поміж верблюдів свого пана й вирушив у дорогу;
з найліпшим, що лиш було в його пана знявсь він і рушив у дорогу в Арам Нагараїм, у місто Нахора.
11
І поставив він верблюдів поза містом біля криниці надвечір, коли жінки виходять брати воду,
12
та й мовив: "Господи Боже мого пана Авраама!
Пощасти мені сьогодні, молю, і вчини милость моєму панові Авраамові.
13
Ось я стою коло джерела води;
дочки горожан виходять брати воду.
14
Нехай дівчина, якій я скажу: "Нахили, з ласки, твій жбан, щоб я напився", а вона скаже: "Пий!
Я ще й верблюдів твоїх понапуваю", - буде та, що її ти призначив слузі твоєму Ісаакові, і я по тому знатиму, що ти вчинив милость із моїм паном."
15
Тож і сталося, що він ще й не скінчив говорити, як ось виходить із жбаном на своїх плечах Ревека, що народилась у Бетуела, сина Мілки, жінки Нахора, Авраамового брата.
16
Була то дівчина прегарна з виду, незаймана, ні мужа ще не знала.
Тож зійшла вона до джерела і, набравши повний жбан води, вийшла нагору.
17
Слуга побіг їй назустріч та й мовив: "Дай мені, з ласки своєї, трохи напитися з твого жбану!"
18
А вона: "Пий, добродію!" І спустила хутенько жбан на свою руку й дала йому напитися.
19
Як же скінчила його напувати, каже: "Я ще і твоїм верблюдам начерпаю, поки не нап'ються."
20
І скоро випорожнила свій жбан у пійло, побігла знову до криниці, щоб набрати води, і налляла всім його верблюдам.
21
А чоловік придивлявся до неї мовчки, цікавий знати, чи пощастить йому Господь у дорозі, чи ні.
22
Коли ж верблюди перестали пити, взяв чоловік золоту каблучку, вагою пів шекля, та дві запинки їй на руки, вагою десять шеклів золота,
23
і спитав: "Чия ти дочка?
Скажи мені, будь ласка, чи є в домі твого батька місце для нас переночувати?"
24
Вона ж йому відповіла: "Я дочка Бетуела, сина Мілки, якого вона Нахарові вродила."
25
Далі сказала йому: "Є в нас доволі й соломи й паші, та й місця переночувати."
26
Тут чоловік схилив голову й, поклонившись Господеві,
27
мовив: "Благословен Господь Бог пана мого Авраама, що не відмовив милости своєї і вірности своєї моєму панові!
Мене ж Господь привів до дому братів мого пана."
28
Побігла дівчина й оповіла в хаті матері своєї, що сталося.
29
Був же в Ревеки брат, на ім'я Лаван.
Метнувся Лаван до чоловіка надвір, до джерела.
30
Як тільки він побачив каблучку й запинки на руках у своєї сестри та як почув слова Ревеки, сестри своєї, мовляв, ось так говорив чоловік до мене, то прийшов він до чоловіка, який стояв ще при джерелі коло верблюдів,
31
і мовив: "Увійди, благословенний Господом!
Чого стоїш надворі?
Я ж напоготовив господу й місце для верблюдів."
32
Увійшов цей чоловік у господу, а він (Лаван) порозвантажував верблюдів, дав соломи й корму верблюдам, та й води помити ноги його й людей, що були з ним.
33
По тому поставив перед ним їжу.
але той сказав: "Не їстиму, поки не оповім своєї справи." Лаван же відрік: "Говори."
34
Він і заговорив: "Я слуга Авраама.
35
Господь поблагословив вельми мого пана й він зробився великим;
Господь дав йому овець і худоби, срібла й золота, рабів і рабинь, верблюдів та ослів.
36
Та й Сара, жінка мого пана, як була вже старенька, вродила сина моєму панові, й цей дав йому все, що було його.
37
І заприсягнув мене мій пан, кажучи так: "Не візьмеш жінки синові моєму з дочок ханаанян, що в їхнім краю я проживаю,
38
а тільки підеш у господу батька мого й до роду мого та й візьмеш жінку моєму синові".
39
Тоді сказав я до свого пана: "А може та жінка не піде за мною?"
40
Та він мені відповів: "Господь, перед яким я ходжу, пошле ангела свого з тобою і пощастить твоїй дорозі;
і ти візьмеш жінку синові моєму з мого роду й з господи батька мого.
41
Тоді ти будеш вільний від присяги мені, коли підеш до мого роду;
і коли вони тобі її не дадуть - тоді ти будеш вільний від присяги мені".
42
От і прибув я нині до джерела й мовив: "Господи Боже мого пана Авраама!
Покажи, благаю, чи доброзичиш ти мені в дорозі, що її оце верстаю.
43
Ось я стою коло джерела води: нехай та дівчина, що вийде брати воду, і якій я скажу: "Дай мені, будь ласка, трохи води напитися з твого жбану",
44
а вона до мене скаже: "І ти пий, і ще твоїм верблюдам начерпаю" - нехай вона буде та жінка, що її Господь призначив для сина мого пана".
45
Ще не скінчив я й говорити сам до себе, аж ось виходить Ревека з своїм жбаном на плечі;
спустилась до джерела й набрала води, а я тут до неї і кажу: "Дай мені, будь ласка, напитися!"
46
Зняла вона хутенько свій жбан з-над себе й каже: "Пий, я і твоїх верблюдів теж понапуваю".
Тож напивсь я, а вона понапувала й верблюдів.
47
Тоді я її спитав: "Чия ти дочка?" Вона ж відповіла: "Дочка я Бетуела, сина Нахора, якого вродила йому Мілка".
Тоді я наклав їй на ніс каблучку й запинки на її руки,
48
та й схилив я голову і, поклонившись лицем Господеві до землі, благословив Господа Бога мого пана Авраама, що привів мене певною дорогою взяти дочку брата мого пана для його сина.
49
А тепер, коли ви хочете зробити моєму панові честь і шану, повідайте мені, а коли ні, то дайте знати, щоб звернув або праворуч, або ліворуч."
50
Лаван же й Бетуел у відповідь сказали: "Від Господа пішло це діло.
Не можемо тобі нічого сказати.
51
Оце Ревека перед тобою.
Візьми (її) і йди, і нехай вона буде жінкою синові твого пана, як це присудив Господь."
52
Коли слуга Авраама почув ці слова, поклонився аж до землі Господеві,
53
і вийняв слуга золоті та срібні речі й одежу й дав Ревеці;
а братові й матері її дав коштовні подарунки.
54
І їли вони й пили, він і ті люди, що були з ним, та й переночувавши, встали вранці;
тож він каже: "Пустіте мене до мого пана."
55
Однак її брати й мати сказали: "Нехай побуде з нами дівчина ще кілька днів, з десять, а потім піде."
56
Він же відповів їм: "Не баріть мене.
Пощастив Господь моїй дорозі, тож і ви пустіте мене, нехай піду до свого пана."
57
Вони ж сказали: "Прикличмо дівчину й її саму спитаймо."
58
Тож прикликали Ревеку й кажуть до неї: "Чи підеш ти з цим чоловіком?" А вона відповіла: "Піду!"
59
І відпустили Ревеку, сестру свою з її нянькою, та й Авраамового слугу з його людьми.
60
При тому поблагословили вони Ревеку і промовили: "Ой ти, сестрице наша, стань тьмою тисяч: Нехай твоє потомство займе ворота своїх ворогів!"
61
І вибралася Ревека зо слугинями своїми, і сівши на верблюдів, поїхали вони за чоловіком;
отак узяв слуга Ревеку й пустився в дорогу.
62
А Ісаак прийшов був тоді з дороги до криниці Лахаї-Рої, бо він жив у краї Негев.
63
Раз вийшов Ісаак підвечір пройтися в полі.
Підвів свої очі й бачить - ось ідуть верблюди.
64
Ревека також підняла очі й, побачивши Ісаака, зійшла з верблюда,
65
та й каже до слуги: "Хто то цей чоловік, що йде полем нам назустріч?" Слуга ж відрік: "То мій пан." Тоді вона взяла намітку та й накрилась.
66
І розповів слуга Ісаакові все, що вчинив був.
67
Тоді ввів її Ісаак у шатро Сари, своєї матері, і взяв він Ревеку та й стала вона йому за жінку.
Він же полюбив її, і було це для нього розрадою після смерти матері своєї.