Вислання Якова 1-5; Ісав бере жінку з Авраамового роду 6-9; сон про небесну драбину 10-22

1
І прикликав Ісаак Якова, поблагословив його й наказав йому, кажучи: "Не бери собі жінки з дочок Ханаану.
2
Встань, іди в Паддан-Арам, у господу Бетуела, батька матері твоєї, і візьми жінку звідтіля, з-поміж дочок Лавана, брата твоєї матері.
3
А всемогутній Бог нехай поблагословить тебе й нехай зробить тебе плідним та розмножить тебе, щоб з тебе вийшла громада народів.
4
І нехай він дасть тобі благословення Авраама, тобі й потомству твоєму з тобою, щоб ти володів землею, на якій пробуваєш, що її Бог дав Авраамові."
5
І відослав Ісаак Якова та й пішов він у Паддан-Арам, до Лавана, сина Бетуела, арамія, брата Ревеки, матері Якова та Ісава.
6
Як Ісав побачив, що Ісаак поблагословив Якова й послав його в Паддан-Арам, щоб узяв собі звідти жінку, та благословивши його, наказав йому не брати жінки з дочок Ханаану,
7
і що Яків послухав батька-матері і пішов у Паддан-Арам,
8
то зрозумів Ісав, що дочки Ханаану не подобались Ісаакові, його батькові.
9
Тому й пішов Ісав до Ізмаїла, і до жінок, що їх уже мав, узяв собі за жінку Махалат, дочку Ізмаїла, Авраамового сина, сестру Невайота.
10
Тоді вийшов Яків із Версавії і пішов у Харан.
11
Дійшов він на місце й заночував там, бо зайшло сонце.
Він узяв камінь з-поміж каміння, яке було на місці, поклав собі під голову та й ліг (спати) на цьому місці.
12
І сниться йому, що ось драбина спирається об землю, а вершком сягає неба, і оце ангели ступають по ній вгору й сходять наниз.
13
А над нею стояв Господь і мовив: "Я - Господь, Бог Авраама, твого батька, і Бог Ісаака.
Землю, що на ній ти лежиш, я дам тобі й твоєму потомству.
14
Твоє ж потомство буде численне, як земний порох.
Ти поширишся на захід і на схід, на північ і на південь.
Усі народи землі будуть благословенні через тебе і твоє потомство.
15
Оце я з тобою, і берегтиму тебе скрізь, куди підеш, і поверну тебе назад у цю землю, бо не покину тебе, поки не виконаю того, що я тобі обіцяв."
16
Коли ж Яків прокинувся зо сну свого, то промовив: "Направду, Господь є на цьому місці, а я не знав."
17
І злякався він і каже: "Яке страшне це місце!
Це ніщо інше, як дім Божий, і це ворота небесні!"
18
Рано-вранці встав Яків, узяв камінь, що його був поклав собі під голову, і поставив його як стовпа та й налив олії вгорі його.
19
І назвав він те місце - Бетел, однак раніше те місто звалося Луз.
20
Тоді Яків пообіцявся, кажучи: "Як Господь буде зо мною і збереже мене в цій дорозі, що її верстаю, і як дасть мені хліба їсти та й одежі одягтися,
21
так що вернусь я живим-здоровим у господу мого батька, то Господь буде мені Богом,
22
а камінь цей, що його я поставив як стовпа, буде дім Божий, і з усього, що даси мені, напевно дам тобі десятину."