Спокуса та падіння 1-7; викриття провини 8-13; кари 14-20; вигнання з раю 21-24

1
З усіх же польових звірів, що їх сотворив Господь Бог, найхитріший був змій.
Він і сказав до жінки: "Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?"
2
Жінка відповіла змієві: "Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саді.
3
Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: "не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете"."
4
І сказав змій до жінки: "Ні, напевно не помрете!
5
Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло."
6
Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати;
і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував.
7
Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони нагі;
тим то позшивали смоківне листя і поробили собі пояси.
8
Але почули вони луну від Господа Бога, що ходив собі садом під час денної прохолоди, і сховався чоловік із своєю жінкою від Господа Бога серед дерев саду.
9
Тоді Господь Бог покликав чоловіка і спитав його: "Де ти?"
10
Той відповів: "Я чув твою луну у саді й злякався, бо я нагий, тож і сховався."
11
Він же сказав: "Хто тобі сказав, що ти нагий?
Чи не їв ти з дерева, що я наказав тобі не їсти?"
12
Чоловік відповів: "Жінка, яку ти дав мені, щоб була зо мною, дала мені з дерева, і я їв."
13
Тоді Господь Бог сказав до жінки: "Що ти це наробила?" Жінка відповіла: "Змій обманув мене, і я їла."
14
Отож Господь Бог сказав до змія: "За те, що ти вчинив це, будь проклятий з-поміж;
усякої скотини та з-поміж усіх диких звірів.
На череві твоїм будеш повзати і їстимеш землю по всі дні життя твого.
15
Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством.
Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп'ястися йому в п'яту."
16
А жінці сказав: "Помножу вельми болі твої і твою вагітність, в болях будеш народжувати дітей.
І тягти буде тебе до твого чоловіка, а він буде панувати над тобою."
17
Адамові ж сказав: "За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе.
В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого.
18
Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини.
19
В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято;
бо ти є порох і вернешся в порох."
20
Тоді Адам дав своїй жінці ім'я Ева, бо вона була мати всіх живих.
21
Та й зробив Господь Бог Адамові та його жінці одежу з шкури і одягнув їх.
22
І сказав Господь Бог: "Оце чоловік став, як один з нас, знаючи добро і зло.
Тож тепер, аби лишень він не простяг своєї руки й не взяв ще й з дерева життя, а з'ївши, не став жити повіки!"
23
Тому вислав його Господь Бог з Едемського саду порати землю, що з неї був він узятий.
24
І вигнав він Адама й поставив від сходу до Едемського саду херувима з полум'яним миготливим мечем, щоб стерегти дорогу до дерева життя.