Про корів та колоски 1-13; фараон оповідає сни 14-24; роки достатку та роки голоду 25-32; поради Йосифа 33-36; вивищення Йосифа 37-45; запаси харчів 46-57

1
Два роки по тому приснився й фараонові сон: стоїть він ніби над Нілом.
2
А тут із Нілу виходять семеро корів, гарних на вид і ситих, та й пасуться в очеретах.
3
Та ось і других сім корів, поганих на вид і худих, виходять за ними з Нілу та й стоять на березі Нілу.
4
І пожерли корови, погані з виду й худі, сім корів гарних на вид і ситих.
І фараон прокинувся.
5
Але заснув він і сниться йому знов: оце сім колосків, повних й гарних, вилонюються з одного стебла.
6
А потому сім інших колосків, тоненьких, висушених східнім вітром, виростають за ними.
7
І поглинули тоненькі колоски сім колосків повних і гарних.
Та й прокинувся фараон, - а це ж тільки сон.
8
Але вранці стривожився його дух.
Тим то послав він скликати всіх єгипетських віщунів та й усіх мудреців, і оповів їм фараон свої сни, але ніхто не міг їх розгадати фараонові.
9
Тоді головний підчаший озвався до фараона, кажучи: "Нині визнаю я свою вину.
10
Фараон розгнівався був на своїх слуг, то й віддав мене до ув'язнення у дім начальника варти, мене і головного пекаря.
11
І снився нам, мені та й йому, тієї самої ночі сон, а снилось нам кожному відповідно до його сну.
12
Був же там з нами хлопець єврей, слуга начальника варти.
От ми й оповіли йому наші сни, й він нам пояснив їх, пояснив кожному відповідно до його сну.
13
І точнісінько, як він нам пояснив, так і справдилося: мене повернено на моє місце, а того повісили."
14
Тоді фараон послав покликати Йосифа, і його притьмом вивели з темниці.
Поголив він свою бороду, змінив одежу і прийшов до фараона.
15
І каже фараон до Йосифа: "Снив я сон, та немає такого, хто б його розгадав.
Про тебе ж я чув, кажуть, що коли почуєш якийсь сон, то знаєш його розгадати."
16
На те відрік Йосиф фараонові: "Не я, а Бог дасть фараонові одвіт прихильний."
17
Отож і заговорив фараон до Йосифа: "Снилось мені, що я стою на березі Нілу.
18
Аж ось виходять з Нілу сім корів, ситих і гарних, та й пасуться в комиші.
19
Але за ними виходять сім інших корів, марних, на вид вельми поганих і худих на тілі;
таких поганющих не бачив я в усій країні Єгипетській.
20
І ті худі та погані корови пожерли перших сім товстих.
21
Та хоч вони їх і пожерли, а й знаку не було, що вони їх пожерли: вигляд мали вони поганий, як і раніше.
Тут я і прокинувся.
22
А потім уві сні я бачив, як сім колосків вилонюються з одного стебла, дебелих і добрих.
23
Та ось сім інших колосків, сухих, тонких, спалених східнім вітром, виростають за ними.
24
І поглинули тоненькі колоски сім колосків добрих.
Я оповів це віщунам, але немає такого, хто б мені його вияснив."
25
Тож і каже Йосиф фараонові: "Сон фараона єдиний.
Бог дав знати фараонові, що буде чинити.
26
Сім тучних корів - це сім років, і сім колосків добрих - це теж сім років.
Це один сон.
27
А сім корів худих та поганих, що вийшли за ними, - це сім років, так само й сім колосків порожніх, спалених східнім вітром;
настане сім років голодних.
28
Воно й є те, що я сказав фараонові: Бог показав фараонові, що буде він чинити.
29
Ось приходить сім років великого достатку в цілій Єгипетській країні,
30
але після них настане сім років голодних, і забудеться тучність Єгипетської країни: голод виснажить увесь край.
31
Ніхто не знатиме достатку в країні через той голод, що настане потім, тяжкий бо буде вельми.
32
А сон фараонові приснився аж двічі тому, що вирішено це від Бога, і Бог скоро виконає це.
33
Отож нехай фараон підшукає собі чоловіка второпного й розумного та й поставить його над Єгипетською країною.
34
Нехай фараон настановить правителів над країною, і вони відберуть п'ятину з Єгипетського краю за сім урожайних років;
35
нехай вони збирають усі харчі в тих сімох тучних роках, які настануть, і нехай зсипають збіжжя під оруду фараона, і тим запровадять хлібозаготівлю по містах та й будуть берегти її.
36
Ті харчі стануть запасом для країни на сім голодних років, які навідають Єгипетський край, щоб так країна не вигинула від голоду."
37
Сподобалось це слово фараонові й усім слугам,
38
та й промовив фараон до своїх слуг: "Чи ж знайдемо ми такого чоловіка, як оцей, щоб дух Божий жив у ньому?"
39
А до Йосифа фараон сказав: "Бог дав тобі знати все те, тим то й немає іншого такого кмітливого та розумного, як ти.
40
Ти будеш над моїм домом, і твоє слово слухатиме ввесь мій народ;
тільки престолом буду я від тебе більший."
41
Тоді фараон сказав до Йосифа: "Гляди ж, настановляю тебе над усією країною Єгипетською."
42
І знявши фараон з руки своєї перстень із печаткою, настромив його Йосифові на руку, вдягнув його в шати вісонові, вклав золотий ланцюг йому на шию
43
і повелів йому їхати в другій після своєї колісниці, а перед ним вигукувано: "Аврех!" Отож поставив його над усім краєм Єгипту.
44
Тоді промовив ще фараон до Йосифа: "Я - фараон, але без тебе ніхто не підведе ні руки, ні ноги в усій країні Єгипетській."
45
І дав фараон Йосифові ім'я Цефенат-Панеах, а за жінку дав йому Аснат, дочку Потіфера, священика з Ону.
І вибрався Йосиф по Єгипетській землі.
46
Було ж Йосифові тридцять років, як він станув перед фараоном, єгипетським царем.
І вийшов Йосиф від фараона і пройшов усю Єгипетську країну.
47
Земля родила наче пригорщами за сім урожайних років.
48
А він збирав усякі харчі за тих сім щедрих років, які були в Єгипетськім краї, і складав харчі по містах, купчивши в кожному місті врожай з поля, що було навкруги нього.
49
І нагромадив Йосиф збіжжя, як морського піску, і то таку велику силу, що перестав лічити, бо безліч його було.
50
Перед тим же, заки настав голодний рік, народилося в Йосифа двоє синів, що їх уродила йому Аснат, дочка Потіфера, священика з Ону.
51
Йосиф назвав первородного ім'ям Менаше (Манассія), бо- мовляв, Бог дав мені забути всю мою недолю і ввесь дім батька мого.
52
А другому дав він ім'я Ефраїм, бо - мовляв, Бог зробив мене плодовитим у землі горя мого.
53
Коли ж минуло сім років достатку, що був в Єгипетській країні,
54
і почали наставати сім голодних років, як це передсказав був Йосиф, голод запанував по всіх краях, але в цілій Єгипетській країні був хліб.
55
Якже зголодніла вся Єгипетська країна, і люди закричали до фараона за хлібом, то фараон казав до єгиптян: "Ідіть до Йосифа та й чиніть, що він вам скаже!"
56
А голод був по всій землі.
Тоді Йосиф відчинив усі засіки і продавав хліб єгиптянам, бо голод міцнішав у Єгипетськім краю.
57
І кинулися зо всіх земель люди до Йосифа купувати збіжжя, бо голод лютував по всій землі.