Подорож у Єгипет 1-5; строгий управитель 6-28; про те все повідомляють Якова 29-38

1
І коли Яків довідався, що в Єгипті є хліб, каже до своїх синів: "Чого перезираєтесь один з одним?
2
Я чув, що в Єгипті є хліб.
Ідіть туди й купіть там хліба, аби нам жити, а не повмирати."
3
І вирушили десятеро братів Йосифа купити збіжжя в Єгипті.
4
Веніямина ж, Йосифового брата, Яків не пустив з його братами, казав бо сам до себе: щоб не сталася з ним, мовляв, якась знегода.
5
Між іншими, що приходили, прибули й сини Ізраїля, щоб купити хліба, бо голоднеча була в Ханаан-краю.
6
Краєм же правив Йосиф, він продавав збіжжя всім людям у краї.
Прийшли отож Йосифові брати і вклонилися йому лицем до землі.
7
Побачив Йосиф братів своїх та й пізнав їх, але вдавав, що він чужий їм: говорив з ними шорстко.
Спитав їх: "Звідкіля ви?" А вони;
Ханаан-краю прийшли, купити хліба."
8
Йосиф пізнав своїх братів, але вони його не впізнали.
9
І згадав він тоді сни, які йому снились, та й каже до них: "Ви підглядачі!
Прийшли ви розвідати, що безборонне в країні."
10
А вони відрекли: "Ні, владико!
Твої раби прийшли харчів купити.
11
Всі ми сини одного чоловіка, ми люди чесні;
раби твої ми, а не підглядачі."
12
Та він до них: "Ні", каже, "ви прийшли оглянути, що відкрите у країні."
13
Вони ж відповіли: "Дванадцять нас, твоїх рабів;
ми сини одного батька в Ханаан-краю.
Найменший тепер з батьком, а одного немає."
14
А Йосиф до них і каже: "Так воно є, як я сказав вам: ви підглядачі!
15
Ось тому перевіримо вас: як жив фараон, не вийти вам звідсіля, хіба що прийде сюди ваш найменший брат.
16
Пошліть одного з вас, нехай він приведе брата, ви ж сидітимете в'язнями у темниці.
Так випробуються ваші слова, чи вони правдиві.
Як же ні, - жив фараон!
- ви підглядачі."
17
І посадив їх усіх на три дні в темницю.
18
На третій день, каже до них Йосиф: "От що зробіть, - і залишетеся живими, бо ж я боюся Бога.
19
Як ви чесні люди, нехай один з вас, братів, зостанеться в'язнем у темниці, а ви йдіть та й везіть вашим родинам хліб, щоб не голодували.
20
Та приведіть до мене вашого найменшого брата;
тоді справдяться ваші слова, й ви не помрете." Вони так і зробили.
21
Але заговорили вони один до одного: "Направду провинилися ми супроти нашого брата, коли бачили, як боліла душа його, коли він благав ласки в нас, а ми не послухали;
тому й найшло на нас це нещастя."
22
А Рувим відповів їм: "Чи ж я вам не говорив: Не грішіть, кажу, проти дитини!
Та ви не послухали.
Ось тому й домагається (від нас) його крови."
23
Вони ж не знали, що Йосиф розуміє їх, бо між ними був перекладач.
24
А він відвернувся від них і заплакав.
Потім обернувся до них, порозмовляв з ними, а тоді взяв з-поміж них Симеона і на їхніх очах звелів його ув'язнити.
25
По тому наказав Йосиф наповнити їхні лантухи збіжжям і повернути кожному в мішок їхні гроші та й дати їм ще харчів на дорогу.
Так і зроблено.
26
І нав'ючивши своїх ослів збіжжям, відійшли звідти.
27
Коли ж один (із них) на ночівлі розв'язав свій мішок, щоб всипати ослові корму, побачив свої гроші в мішку зверха;
28
тож каже він до своїх братів: "Звернули мої гроші, й вони навіть у моєму мішку!" Серце в них охляло, й вони, тремтівши, говорили один до одного: "Що це Бог учинив нам?"
29
Прибули вони до Якова, свого батька, в Ханаан-край, і оповіли йому все, що спіткало їх, кажучи:
30
"Промовляв до нас той чоловік, господар цього краю, шорстко та й узяв нас за підглядачів у краю.
31
Але ми казали йому: Ми чесні люди, ми не підглядачі.
32
Нас дванадцятеро братів, синів нашого батька;
одного нема, а найменший тепер з нашим батьком у Ханаан-краю.
33
Але той чоловік, господар краю, відповів нам: От по чому я знатиму, що ви чесні: зоставте одного з ваших братів у мене, візьміть для ваших голодних родин збіжжя та й рушайте.
34
І приведіть вашого найменшого брата до мене;
тоді я знатиму, що ви не підглядачі, а чесні люди.
Тоді й віддам вам брата вашого, й будете приходити в цей край."
35
Та коли вони заходилися випорожнювати свої лантухи, аж тут торбинка кожного з грішми була в його мішку.
Як же побачили вони й їх батько гаманці з грішми, то налякалися.
36
Тоді каже до них Яків, їхній батько: "Ви робите мене бездітним.
Немає Йосифа й немає Симеона, ще й Веніямина хочете забрати.
Все падає на мене!"
37
Тоді промовив Рувим до свого батька: "Вбий", каже, "двох моїх синів, як не приведу його (Веніямина) назад до тебе!
Вручи його мені, і я поверну його назад тобі."
38
Та той промовив: "Не піде мій син з вами, бож брат його вмер і він сам зостався.
Як скоїться й з ним якесь лихо в дорозі, в яку пускаєтесь, то смутком зведете мене, сивоголового, до Шеолу."