Брати перед фараоном 1-6; Яків перед фараоном 7-10; в околицях Рамсесу 11-12; єгиптяни - запродані у фараона 13-31

1
Отож Йосиф пішов і повідомив фараона: "Мій батько", каже, "і мої брати зо своїми вівцями й зо своїм товаром та зо всім, що мають, прибули з Ханаан-краю, і ось вони в Гошен-землі."
2
Та й узяв він п'ятьох чоловіків з-поміж своїх братів і появив їх фараонові.
3
А фараон спитав його братів: "Коло чого ж ви пораєтеся?" Вони й відповіли фараонові: "Скотарі - раби твої, так ми, як і наші батьки."
4
Далі вони кажуть до фараона: "Ми прийшли побути в цьому краю, бо немає пасовиська вівцям твоїх рабів, тяжкий бо голод у Ханаан-краю.
Тож дозволь рабам твоїм оселитися в Гошен-землі."
5
На те сказав фараон до Йосифа: "Твій батько і твої брати прибули до тебе.
6
Єгипетська країна перед тобою.
На найліпшій землі осели батька твого і твоїх братів.
Нехай оселяться в Гошен-землі.
А як знаєш, що між ними є які здібні люди, то настанови їх наглядачами над моїми стадами."
7
Тоді привів Йосиф Якова, свого батька, і появив його фараонові, та й Яків привітав фараона.
8
Фараон же спитав Якова: "Скільки років життя твого?"
9
А Яків відповів фараонові: "Час кочування мого - сто тридцять років.
Мало їх і важкі були вони - роки мого життя;
не досягли вони числа літ моїх батьків."
10
І знову благословив Яків фараона та й відійшов з-перед фараонового обличчя.
11
Та й так Йосиф оселив свого батька і своїх братів і дав їм посілість в Єгипетській країні, в найкращій околиці, в землі Рамсес, як повелів був фараон.
12
Наділив Йосиф і хлібом свого батька й своїх братів і всю родину свого батька, відповідно до числа людей.
13
В усій країні не було хліба, бо настав вельми тяжкий голод, так що й Єгипетська країна й Ханаан-край умлівали від голоднечі.
14
Йосиф же зібрав усі гроші, які були в Єгипетській країні та в Ханаан-краю за збіжжя, що його купували люди, й заніс ті гроші в палату фараона.
15
Коли гроші були вже витрачені в Єгипетській країні й у Ханаан-краю, тоді прийшли всі єгиптяни до Йосифа та й кажуть: "Дай нам хліба!
Чого це ми маємо вмирати перед тобою?
Скінчились бо наші гроші."
16
А Йосиф каже: "Приженіть вашу худобу, і я дам вам хліба за вашу худобу, коли не стало грошей."
17
І вони стали приганяти до Йосифа свою худобу, а він давав їм хліб за коней, овець, волів та за ослів, і так прохарчовував їх хлібом за всю їхню худобу в тому році.
18
Коли ж минув рік, вони прийшли до нього наступного року та й кажуть йому: "Не будемо таїти від нашого владики, що й грошам кінець і скотина наша в нашого володаря.
Не зосталось для нашого владики вже аж нічого, як тільки наші тіла й наші землі.
19
Чого ж нам гинути перед очима в тебе, нам і землі нашій?
Купуй нас і нашу землю за збіжжя, то й будемо ми й наша земля фараонові підневільними.
Дай тільки нам насіння на засів, і будемо ми жити, не помремо, та й земля наша не спустошиться."
20
Тож закупив Йосиф для фараона всю Єгипетську землю, бо кожний з єгиптян продали своє поле фараонові, тому що притиснув їх голод.
Отак уся земля стала фараоновою.
21
А людей переселив у міста від одного до другого кінця Єгипту.
22
Тільки землі жерців він не закупив, бо жерці мали приділ від фараона й живилися з того свого приділу, що його давав їм фараон;
тому то вони й не продали своєї землі.
23
Тоді Йосиф сказав народові: "Оце купив я нині вас і вашу землю для фараона.
Ось вам насіння: засівайте землю;
24
а під час збору п'ятину будете давати фараонові, чотири ж частини будуть для вас на засів поля та на прожиток, вам і родинам вашим."
25
А вони відповіли: "Ти врятував життя нам!
Ми знайшли ласку в очах нашого владики;
будемо рабами фараонові."
26
Отож установив Йосиф такий закон на землю в Єгипті, який має силу й досі: п'ятину прибутків давати фараонові, тільки земля жерців не стала фараоновою.
27
Отже ізраїльтяни осілися в Єгипетській країні, в землі Гошен.
Вони придбали там посілості, були плідні і множилися вельми.
28
Яків прожив ще в Єгипетській країні сімнадцять років, віку ж його життя було сто сорок і сім років.
29
А коли прийшов час Ізраїлеві вмирати, то прикликав він свого сина Йосифа й каже до нього: "Як я знайшов ласку в твоїх очах, поклади, будь ласка, твою руку під моє стегно та приречи вчинити мені ласку й вірність: не ховай мене в Єгипті;
30
бо хочу лежати з моїми батьками.
Ти винесеш мене з Єгипту й поховаєш у їхній гробниці." Він же відповів: "Зроблю по твоєму слову!"
31
Тоді Яків каже: "Клянись мені!" І той поклявся йому.
Тоді приклонивсь Ізраїль до узголов'я свого ліжка.