Усиновлення Йосифових синів 1-7; Ефраїм перед Манассією 8-22

1
І сталося після тих подій, що сказали Йосифові: "Твій батько хворий." Тоді Йосиф узяв з собою двох своїх синів, Манассію й Ефраїма.
2
Коли ж повідомлено Якова: ось, мовляв, син твій Йосиф прибув до тебе, - Ізраїль зібрав сили й сів на ліжку.
3
Та й каже Яків до Йосифа: "Всемогутній Бог з'явився мені в місцевості Луз, у Ханаан-краю, і благословив мене,
4
і казав до мене: Ось я зроблю тебе плідним і розмножу тебе й виведу з тебе громаду народів, і дам оцей край твоєму потомству в посідання вічне.
5
А твої два сини, які народились у тебе в єгипетській країні, перше, ніж я прийшов до тебе в Єгипет, вони - мої.
Ефраїм і Манассія будуть мої, як Рувим і Симеон.
6
Діти ж твої, що народилися в тебе після них, будуть твої, і вони в своїм наслідстві зватимуться іменем своїх братів.
7
Було ж, як я йшов з Паддану, вмерла на моє нещастя Рахиль, у Ханаан-краю, в дорозі, коли ще було трохи дороги до Ефрати;
поховав я її там при дорозі до Ефрати, себто Вифлеєму."
8
Коли Ізраїль побачив синів Йосифа і спитав: "Хто це?"
9
Йосиф відповів свому батькові: "Це мої сини, що їх Бог дав мені тут." Каже тоді Яків: "Приведи їх, будь ласка, до мене, щоб я поблагословив їх."
10
Очі ж Ізраїля пригасали від старости;
він не міг добре бачити.
Тоді Йосиф підвів їх до нього, а він їх поцілував і обійняв їх.
11
Та й каже Ізраїль до Йосифа: "Не думав я побачити обличчя твоє, а ось Бог дав мені бачити ще й твоє потомство."
12
Тоді Йосиф забрав їх з його колін та й уклонився лицем до землі.
13
По тому Йосиф узяв їх обидвох, Ефраїма в свою праву руку, ліворуч від Ізраїля, і Манассію в свою ліву руку, праворуч від Ізраїля і наблизив їх до нього;
14
але Ізраїль простягнув свою правицю й поклав на голову Ефраїма, що був молодший, а лівицю свою на голову Манассії, поклавши так з розмислом свої руки, бо ж Манассія був первородний.
15
І поблагословив він Йосифа словами: "Нехай Бог, перед яким ходили мої батьки, Авраам та Ісаак, Бог, що був мені пастирем, відколи я існую аж по цей день,
16
Ангел, що рятував мене від усякого лиха, нехай благословить цих хлопців.
І в них нехай перебуває моє ім'я та ім'я моїх батьків, Авраама й Ісаака.
Нехай вони зростають многотою посеред землі."
17
Як же побачив Йосиф, що батько його поклав свою праву руку на голову Ефраїма, то не сподобалось те йому, й він схопив батькову руку, щоб віднести її з-над голови Ефраїма на голову Манассії,
18
та й каже Йосиф своєму батькові: "Не так, мій тату!
Цей бо первородний, поклади свою правицю на його голову."
19
Та батько не схотів, і каже: "Знаю, мій сину, знаю.
З нього теж вийде народ, і він також буде великим, а все ж таки молодший його брат буде більший за нього, і його потомство стане громадою народів."
20
І поблагословив їх того дня, кажучи: "Тобою благословлятиме Ізраїль, кажучи: Нехай Бог зробить тебе, як Ефраїма і як Манассію." І поставив він Ефраїма перед Манассію.
21
Далі Ізраїль сказав до Йосифа: "Ось я вмираю, але Бог буде з вами й поверне вас назад у землю батьків ваших.
22
Я ж даю тобі понад твоїх братів оту частку землі, що її був я забрав від аморія своїм мечем і своїм луком."