Яків скликає синів 1-2; звіщає їм майбутне 3-27; приєднання до свого роду 28-33

1
Тоді Яків прикликав своїх синів і каже: "Зберіться, і я повім вам, що спіткає вас у днях прийдешніх.
2
Зійдіться й слухайте, синове Якова, слухайте Ізраїля, вашого батька.
3
Рувим!
Ти - мій первенець, моя міць, первоплід моєї чоловічої сили.
Вершина гідности й вершина сили.
4
Бурхливий, немов вода, та не будеш горувати, бо ти вдерся на ложе твого батька.
Ти бо осквернив моє ложе.
5
Симеон та Леві - брати, насильства зброя - їх кинджали.
6
Нехай душа моя не входить у їхні ради і честь не пристає в їх громаду;
вони бо в своїм гніві повбивали мужів, понищили волів у своїм завзятті.
7
Проклят нехай буде гнів їхній, бо він був запеклий, і шал їхній, бо був він несамовитий.
Я розділю їх у Якові, я їх в Ізраїлі розсію.
8
Юдо, тебе брати твої будуть уславляти, твоя рука буде на карку твоїх ворогів.
Сини твого батька схиляться тобі до ніг.
9
Левеня - Юда.
Ти, мій сину, здобиччю зріс угору.
Причаївся, немов левище, принишкнув, наче левиця: хто його сполошить?
10
Берло від Юди не відійде, ні жезл із-поміж стіп у нього, поки не прийде той, якому він належить, йому будуть коритися народи.
11
До виноградини він прив'язує своє осля, що до найкращої лози - дитя ослиці.
В вині пере він свою одежу, у крові грон - свій одяг.
12
Очі в нього іскристі більш, ніж вино;
від молока біліші його зуби.
13
Завулон житиме на примор'ї, де пристані - морським суднам, з боку ж Сидон у нього.
14
Іссахар - осел костистий, що між кошарами розлігся.
15
Бачив, що люба річ спочити та що земля прекрасна, і гне під в'юком спину, та й став рабом підлеглим.
16
Дан судитиме люд свій, як одне з поколінь Ізраїля.
17
Нехай буде Дан гадюкою при дорозі, зміюкою на стежці;
вона кусає коня в ногу, і падає його вершник навзнак.
18
Я вичікую, Господи, твого спасіння!
19
Гад,- коли орда на нього нападає, він громить і переслідує її по п'ятах.
20
Ашер у хлібі розкошує, він постачає ласощі царські.
21
Нафталі - лань бистронога, що родить гарні оленята.
22
Розкішна вітка - Йосиф, плідна при джерелі гілка, галузки її здіймаються по мурі.
23
З ним зачіпалися лучники, ворогували ті, що стріли пускають.
24
Та лук їхній поламався на друзки, їхні плечі та їхні руки охляли завдяки Сильному Якова, завдяки імені Пастиря та Скелі Ізраїля.
25
Завдяки Богові твого батька, що тобі помагає, та Всевишньому, що тебе благословляє благословенням небес ізгори, благословенням безодні, що розляглась долі, благословенням грудей і лона.
26
Нехай благословення твого батька, більші, ніж благословення гір відвічних і ніж приваба горбів споконвічних, на голову Йосифа зійдуть, на тім'я князя між його братами.
27
Веніямин - вовк хижий: вранці він добич пожирає, а ввечорі награбоване ділить."
28
Всі вони - це дванадцять поколінь Ізраїля, і це те, про що говорив до них їхній батько, коли благословив їх;
а благословив він їх кожного благословенням, яке кожному личило.
29
По тому він повелів їм, кажучи: "Ось я збираюсь приєднатися до свого роду.
Поховайте мене з моїми батьками в печері, що на полі Ефрона, хеттита;
30
у печері, що на полі Махпела, напроти Мамре, в Ханаан-краю, яку то з полем купив Авраам в Ефрона, хеттита, на власне кладовище.
31
Там поховано Авраама й Сару, його жінку;
там поховано Ісаака й Ревеку, його жінку, і там поховав я Лію.
32
Це поле й печеру на ньому куплено в синів Хета."
33
А коли Яків скінчив наказувати своїм синам, простягнув він свої ноги на ліжко й віддав духа та приєднався до свого роду.