Витривалість у напастях 1-13; заохота до чеснот 14-29

1
Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам,
2
вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу.
3
Тож думайте про того, хто витерпів від грішників таке велике проти себе противенство, щоб ви, ізнемігшись, не впали духом.
4
Ви ще не протиставились до крови в боротьбі проти гріха.
5
І ви забули попередження, що вам, як синам, говорить: «Мій сину, не легковаж Господнім каранням і не падай духом, коли він тебе картає,
6
бо кого Господь любить, того карає, і б'є кожного сина, якого приймає
7
На вашу науку ви терпите.
Бог поводиться з вами, як із синами.
Хіба є такий син, що його батько не карає?
8
Коли ж вас виховано без картання, - якого всі зазнають, - то ви незаконновроджені, а не сини.
9
А втім, коли ми мали батьків тілесних як виховників і їх поважали, то чи ж не багато більш ми маємо коритися Отцеві духів, і будем жити?
10
Ті бо на короткий час, як знали, нас карали;
він же - нам на користь, щоб нас зробити учасниками святости своєї.
11
Усяка кара на хвилину здається не чимсь веселим, а сумним, та згодом тим, що на собі її зазнали, вона приносить мирний плід праведности.
12
Ось чому випростайте ваші охлялі руки та зомлілі коліна
13
і зробіть вашим ногам стежки прості, щоб кульгаве не збочило, а радше видужало.
14
З усіма дбайте про мир та про святість, без якої ніхто Господа не побачить.
15
Пильнуйте, щоб ніхто не залишився без Божої благодаті, щоб якесь гірке коріння, пустивши паростки угору, не наробило заколоту та щоб не заразило багатьох;
16
щоб не було ніякого блудника чи нечестивця, як Ісав, що за одну лиш страву запродав власне первородство.
17
Ви бо знаєте, що потім, як він хотів одержати благословення, він був відкинутий, бо не було в нього змоги змінити рішення, хоч його і просив про це з сльозами.
18
Ви ж не приступили до гори, до якої можна рукою доторкнутись, ані до вогню палкого, ані до хмари, ані до темряви, ані до бурі,
19
ні до гомону сурми, ані до якогось голосу слів, від якого ті, що його чули, випрошувалися, щоб до них і слова більш не говорити;
20
бо не могли знести наказу: «Навіть і скотина, як до гори діткнеться, буде камінням побита
21
І таке страшне було видіння, що Мойсей промовив: «Я повен страху і тремчу ввесь
22
Але ви приступили до гори Сіону й міста Бога живого, до небесного Єрусалиму, до безлічі ангелів, до святкових зборів,
23
до церкви первородних, записаних на небі, і до судді всіх - Бога, до духів праведників, що вже дійшли до досконалости,
24
і до Ісуса, посередника нового завіту, і до крови очищення, що промовляє краще, ніж кров Авелева.
25
Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє;
бо коли ті, що зреклися того, який говорив на землі, не уникнули кари, то скільки більше ми, коли відвернемося від того, хто говорить з неба.
26
Того, голос якого колись був захитав землю, а нині обіцяв, кажучи: «Ще раз я захитаю не лиш землю, але й небо
27
Те «ще раз» вказує, що захитане, тому що створене, - переміниться, щоб перебувало непохитне.
28
Тому що ми приймаємо непохитне царство, зберігаймо благодать, то й служімо нею довподоби Богові з побожністю й острахом.
29
Бо Бог наш - вогонь, що пожирає.