Любов Бога до Ізраїля - понад усе

1
Коли Ізраїль був дитятком, я полюбив його, і з Єгипту покликав я мого сина.
2
Що більше я їх кликав, то більш вони відходили від мене.
Вони ваалам жертви приносили, кадили перед різьбленими бовванами.
3
Я самий, я вчив Ефраїма ходити, брав їх за руки, але вони не розуміли, що то я доглядав їх.
4
Я притягав їх людяними мотузками, - поворозами любови.
Я був для них, неначе тії, які здіймають ярмо в них із шиї.
Я нахилявсь над ними й давав їм їсти.
5
Вони не повернуться в Єгипетську країну, але Ашшур царем їхнім буде - за те, що не хотіли повернутися до мене.
6
Меч буде лютувати по містах їхніх, він знищить їхні засуви й пожере їх за власні їхні задуми.
7
Люд мій повис;
не знає, чи повернутись до мене;
і хоч його кличуть угору, ані один не хоче підвестися.
8
І як мені тебе лишити, Ефраїме?
Як мені видати тебе на поталу, Ізраїлю?
Як мені зробити з тобою те, що в Адмі?
Вчинити з тобою те, що з Цевоїмом?
Серце моє в мені обернулось, зворушився ввесь жаль мій.
9
Не виконаю палаючого гніву мого, не буду нищити більш Ефраїма, бо я - Бог, не людина;
Святий посеред тебе;
я не вломлюся в місто.
10
Вони підуть за Господом, який, як лев, зарикає;
бо він зарикає, і діти, тремтівши, прийдуть із заходу.
11
Птахом прилинуть, тремтівши, з Єгипту і, як голубка, з Ашшур-краю.
Я оселю їх у домівках їхніх, - слово Господнє.