Погроза карою: Бог відступиться від Ізраїля

1
Слухайте це, о священики!
Вважай, доме Ізраїля!
Прихили вухо, доме царський, бо вам суд належить!
Бо ви були пасткою у Міцпі і сіткою розіп'ятою на Таворі.
2
Відступники погрузли глибоко у вбивствах, та я провчу їх усіх.
3
Знаю я Ефраїма, та й Ізраїль не схований від мене.
Тепер бо ти, Ефраїме, блудуєш, - сплюгавлений Ізраїль.
4
Учинки їх не дозволяють їм повернутися до свого Бога, бо дух блудництва в них усередині, і вони Господа не знають.
5
Але Ізраїля гординя буде свідчити проти нього.
Ізраїль та Ефраїм спотикнуться об свою провину, і Юда теж спотикнеться з ними.
6
Вони йдуть з вівцями своїми та волами Господа шукати, але вони його не знайдуть: він від них ухилився!
7
Вони зламали віру Господеві, бо чужих дітей сплодили: тепер же новий місяць пожере їх і поля їхні.
8
Трубіть у ріг у Гівеа, у сурму в Рамі;
вдарте на сполох у Бет-Авені - позаду тебе, Веніямине!
9
Ефраїм стане пусткою в день кари;
я сповіщаю над колінами Ізраїля річ певну.
10
Князі юдейські скидаються на тих, які пересувають межі.
Я виллю на них, немов воду, гнів мій.
11
Пригноблений Ефраїм, судом побитий, бо уподобав собі за марнотами ходити.
12
Тому буду для Ефраїма міллю і порохном для дому Юди.
13
Коли ж Ефраїм побачив свою неміч і Юда - свою рану, пішов Ефраїм до Ашшура, а Юда до великого царя звернувся;
та він вас вилікувати не здолає, ні вигоїти рану вашу.
14
Бо я буду, мов лев, для Ефраїма, немов левеня - для дому Юди.
Я, я розірву й геть піду;
я вхоплю, і ніхто не буде рятувати.
15
Піду, повернусь на моє місце, аж доки ті не визнають вини своєї і не стануть обличчя мого шукати.
У своїй біді шукатимуть мене ретельно.