Ізраїль навертається до Бога, але нещиро

1
Ходіть, до Господа повернімся: бо він розірвав, він і загоїть;
він ударив, він і рани перев'яже.
2
Через два дні він оживить нас, на третій день на ноги нас поставить, і будемо перед ним жити.
3
І спізнаваймо, намагаймось Господа спізнати;
його прибуття певне, як зірниця, як дощ, він до нас прийде;
немов весняний дощ, який зрошує землю.
4
Що мені діяти з тобою, Ефраїме?
Що мені діяти з тобою, Юдо?
Таж любов ваша, немов уранці мряка, мов та роса, що притьмом геть приходить.
5
Тому я їх навчав через пророків, грозив їм уст моїх словами, і суд мій виходить, наче світло.
6
Бо я бажаю милости, а не жертви;
і знання Бога - над всепалення.
7
Вони ж, як люди, союз порушили і зрадили мене там.
8
Гілеад - місто злочинців, вкрите слідами крови.
9
Неначе зграя розбишак, що на людей чигає, отак священиків ватага вбиває на шляху сихемськім.
Вони мерзоти чинять!
10
В домі Ізраїля бачив я страшні речі: там блуд в Ефраїма, опоганивсь Ізраїль.
11
Та й тобі, Юдо, призначене жниво, як я відкличу полон народу мого.