Зіпсуття провідних верств Ізраїля

1
Як я хотів Ізраїля лікувати, виявилась провина Ефраїма й злоба Самарії;
вони бо брехню чинять;
злодій вдирається до хати, а розбишак ватага грабує ззовні.
2
Вони ж у серцях своїх не кажуть, що я пригадую усю їхню злобу.
Тепер їх обгорнули навкруги їхні власні злі вчинки, - вони перед обличчям у мене.
3
Вони своєю злістю царя розвеселяють, - князів обманами своїми.
4
Всі вони перелюбці, як піч, розпалена пекарем, який перестає підкладати до вогню, коли замісить тісто, доки воно не вкисне.
5
У день нашого царя князі палким вином зробили його хворим, він простягає свою руку разом із глузливцями.
6
Бо серце їхнє, неначе піч, палає при їхній змові;
їхній гнів усю ніч дрімає, а вранці горить палаючим вогнем.
7
Усі вони, мов піч, розгарячились, і пожирають своїх суддів.
Усі царі їхні впали, ані один з них мене не взиває.
8
Ефраїм?
Таж він з народами змішався;
Ефраїм став, мов паляниця не обертана.
9
Чужинці поїдають його силу, а він того й не знає.
На ньому вже посивіло волосся, а він того й не знає.
10
Гордість Ізраїля свідкує проти нього, але вони не повертаються до Господа, Бога свого, і неуважні на все те, його не шукають.
11
Ефраїм став, мов та голубка проста, нерозумна: кличе Єгипет, іде в Асирію.
12
Куди б вони не йшли, я мою сіть на них закину, зведу їх наниз, мов птаство піднебесне;
я їх скараю за їхню злобу.
13
Горе їм, бо утекли від мене;
погибіль їм, бо вони проти мене збунтувались.
Я визволив би їх, та вони брехні говорять проти мене.
14
Вони до мене не взивають своїм серцем, хоч і голосять на своїх постелях.
Надрізують себе з-за пшениці й мусту, бунтують проти мене.
15
Хоч я вправляв, скріпляв їх руки, та вони зло видумували проти мене.
16
Вони повертаються, але не вгору, і стали, мов той лук зрадливий.
Поляжуть від меча князі їхні з-за язика свого пихатого: це буде насміхом над ними в Єгипетському краю.