Падіння Вавилону 1-10; відповідь едомлян 11-12; пророцтво щодо арабів 13-17

1
Пророче слово про морську пустиню: Немов ті буревії, що на півдні несуться, що насуваються з пустині, зо страшного краю,
2
жахливе видіння мені з'явилось: Грабіжник грабує, спустошник пустошить.
Нападай, Еламе, облягай, Мідіє!
Покладу край усім стогнанням.
3
Ось чому трясуться в мене крижі, болі мене схопили, як болі породіллі.
Занадто я збентежений, щоб чути;
занадто стривожений, щоб бачити.
4
Серце тремтить у мене, жах мене проймає;
сутінки, так мені бажані, стали для мене страхом.
5
Стіл ставлять, розстелюють скатертину, їдять, п'ють: «Уставайте, князі, намащуйте щити
6
Бо так сказав мені Господь: «Іди, постав сторожу!
Нехай звістить, що побачить!
7
І як вона побачить кінноту, верхівців по двоє, одних на ослах, а других на верблюдах, нехай вважає пильно, дуже вважає
8
І закричав вартівник: «Я визираю!
Я, Господи, стою на башті цілими днями, стою на варті цілими ночами!
9
І ось, я бачу, йде кіннота, верхівці по двоє!» І він заговорив і сказав: «Упав Вавилон, упав, і всі різьблені подоби його богів на землі розбиті
10
О ти, змолочений мій і на току битий!
Що я чув від Господа сил, від Бога Ізраїлевого, те тобі звіщаю.
11
Слово пророче про Едом: - До мене кличуть із Сеїру: «Стороже, яка пора ночі?
Стороже, яка пора ночі
12
Сторож відказує: «Надходить ранок, а потім ніч.
Коли так пильно допитуєтесь, то повернітеся, повернітеся
13
Слово пророче про арабів: -Ночуйте в арабському лісі, валки деданські!
14
Несіте води назустріч, умліваючим від спраги, ви, мешканці Теманської країни!
Стрічайте втікачів хлібом!
15
Вони бо від мечів геть утікають, від голого меча, від напруженого лука, від запалу війни.
16
Так бо сказав мені Господь: «Іще рік, рахуючи роками наймитів, і вся слава Кедара щезне.
17
І небагато лучників зостанеться у відважних синів Кедара», - бо так сказав Господь, Бог Ізраїля.