Облога та звільнення Арієла (Єрусалиму) 1-8; релігійне задубіння 9-14; погрози й благословення 15-24

1
Ой Арієле, Арієле, місто, де табором був Давид розташувався!
Додайте до року рік, нехай свята йдуть своїм кругом!
2
Тоді обложу Арієла, і настане квиління та стогін.
Ти будеш у мене, як Арієл.
3
Розтаборюся навколо тебе, я оточу тебе валами й здвигну окопи проти тебе.
4
Будеш принижений додолу, з-під землі будеш говорити, і з пороху тихенько буде здійматися твоє слово, твій голос буде з-під землі лунати, немов голос привиду якогось, і з пороху, наче щебетання, - твоя мова.
5
Та зграя ворогів твоїх буде, як дрібний порох;
зграя гнобителів, немов полова, що летить геть.
І станеться те зненацька, раптом.
6
І Господь сил громом тебе навідає і грюкотом та страшним шумом;
бурею, вихорем та полум'ям вогню, що пожирає.
7
І ватага всіх народів, що воюють проти Аріела, все те, що воює проти нього та його укріплень і на нього натискає, буде, наче сон, мов нічне видиво.
8
І як голодному ввісні сниться, що він їсть, а прокинеться, - аж голод його мучить;
або як спраглому сниться, що він п'є, а прокинеться, - аж його в'ялить, і в горлі в нього пересохло, так воно буде й з ордою всіх народів, що воюють проти гори Сіону.
9
Стуманійте, остовпійте!
Осліпніть і будьте сліпими, ви, що п'яні, хоч не від вина, ви, що заточуєтеся, хоч і не від п'янкого напою!
10
Бо Господь вилив дух задубіння, він замкнув ваші очі, він закрив вам голови.
11
Видіння про це все для вас, немов слова, що в книзі під печаттю;
дають її письменному й кажуть: «Прочитай це, будь ласка», а він відказує: «Не можу, бо вона під печаттю
12
І дають книгу тому, що неписьменний, і кажуть: «Прочитай це, будь ласка», а той відказує: «Я ж неписьменний
13
І сказав Господь: «Через те, що цей народ устами тільки зближається до мене й губами тільки мене шанує, а серце своє віддалив від мене, і страх його передо мною - то лише вивчена заповідь людська,
14
тому я і далі творитиму з цим народом дивне диво й чудовину, щоб мудрість їхніх мудрих пропала й розуму не стало в їхніх розумників
15
Горе тим, що ховають глибоко свої задуми, щоб перед Господом їх затаїти, що чинять свої справи в темряві і говорять: «Хто нас побачить, хто взнає нас?»
16
Яке ж то безглуздя!
Хіба гончаря вважатимуть за глину?
Чи виріб скаже про того, який його зробив: він мене, мовляв, не зробив?
Чи скаже посуд до гончаря: він, мовляв, не розуміє?
17
Хіба не трошки ще, не трошечки, і Ливан перестане бути садом, а сад не будуть вважати за ліс?
18
Того дня глухі почують слова книги, очі сліпих прозріють із темряви та пітьми.
19
І бідні дедалі більше у Господі веселитимуться, і вбогі між людьми радітимуть Святим Ізраїля.
20
Бо гнобителя не стане, глузливець ізникне, пропадуть усі, що неправду берегли,
21
що засуджували ближнього словами, що наставляли судді пастку в брамі й правого неправно набік відсували.
22
Тому так говорить Господь, що відкупив Авраама, домові Якова: «Яків не буде більше стидатися, обличчя його більш не червонітиме.
23
Бо він побачить діло рук моїх у себе, він буде святити моє ім'я;
Святого Яковового будуть святити, Бога Ізраїлевого жахатись.
24
Ті, що блукають духом, - мудрости навчаться, і ті, що ремствують -розуму наберуться