Цар Єзекія звертається до Ісаї 1-13; молитва Єзекії 14-20; Ісая заступається за Єзекію 21-38

1
Коли почув про те цар Єзекія, роздер на собі шати, покрився вереттям і пішов у дім Господній.
2
Еліякима ж, що доглядав палац, та Шевну, секретаря, вкупі зо старшими священиками, покритими вереттям, послав до пророка Ісаї, сина Амоса.
3
І ті промовили до нього: «Так говорить Єзекія: - Цей день -день смутку, кари і наруги.
Дитятка бо дійшли до самого краю материнської утроби, але нема снаги вродити.
4
Якби ж то Господь, твій Бог, почув слова равшака, що його послав володар його, цар асирійський, зневажати живого Бога, і якби ж то Господь, твій Бог, покарав за слова, що чув!
Тож вознеси молитву за тих, що ще зосталися
5
І як слуги царя Єзекії прийшли до Ісаї,
6
сказав їм Ісая: «Промовте до вашого пана: Так говорить Господь: Не бійся слів, що чув єси, що ними зневажили мене раби царя асирійського!
7
Ось я нашлю на нього дух, і він почує певну вістку й повернеться у свою землю, і я уб'ю його мечем у його ж землі
8
Повернувся равшак і знайшов царя асирійського, що воював проти Лівни, він бо був почув, що цар відступив від Лахішу.
9
Як же цей почув про Тірхаку, царя етіопського, і йому сказали: «Ось він вирушив, щоб ударити на тебе» - послав удруге послів до Єзекії сказати:
10
«Ви промовите так до Єзекії, царя юдейського: - Нехай тебе не ошукує Бог твій, що на нього покладаєшся, кажучи: Єрусалим не буде виданий цареві асирійському у руки!
11
Ти чував єси сам, що царі асирійські зробили з землями, як вони їх чисто зруйнували.
А ти б то врятувався?
12
Хіба ж боги народів, яких мої батьки зруйнували, вирятували їх, як от: Гозан, Харан та Рецеф, і синів Едену, що в Телассарі?
13
Де цар Хамату, цар Араду і цар міста Сефарваїма, Ени та Івви
14
Узяв Єзекія письмо з рук послів, прочитав його й пішов у храм Господній та й розгорнув його перед Господом.
15
І молився Єзекія до Господа, кажучи:
16
«Господи сил, Боже Ізраїля, що возсідаєш на херувимах!
Ти єси Бог, ти один над усіма царствами земними.
Ти сотворив небо й землю.
17
Прихили, Господи, вухо твоє і вислухай!
Відкрий, Господи, очі твої і поглянь!
Почуй усі слова Санхериба, що він послав на зневагу живого Бога!
18
Воно бо й справді, Господи, царі асирійські спустошили всі народи та їхні землі
19
ще й кинули у вогонь їхніх богів.
Та то й не боги, а діло рук людських, дерево й камінь;
тому вони їх і знищили.
20
Тепер же, Господи, Боже наш, визволь нас із його руки, щоб усі царства землі зрозуміли, що, ти еси Господь, ти єдиний
21
Тоді Ісая, син Амоса, послав до Єзекії сказати: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: - Тоді, як ти молився до мене супроти Санхериба, царя асирійського,
22
ось слово, що про нього виповів Господь: Гордує тобою, глузує з тебе дівиця, дочка Сіону;
хитає головою позад тебе дочка Єрусалиму.
23
Кого ти поругав, зневажив, на кого підняв голос і глянув гордими очима?
На Святого Ізраїлевого!
24
Через твоїх рабів ти зневажив Господа.
Ти сказав: - Безліччю моїх колісниць я на вершину гір знявся, на найкрутішу кряж Ливану.
Я порубав його найвищі кедри, його найдобірніші кипариси.
Я досягнув крайньої його верховини, найгустішого його саду.
25
Копав і пив я чужі води, я висушив стопами моїх ніг усі ріки Єгипту.
26
Чи ти ж не чув, що я зробив це здавна?
За днів днедавніх я постановив це, а тепер здійснюю.
Тому й зруйновано укріплені міста в купи румовищ.
27
Їхні мешканці безсилі, злякалися, засоромились і стали, мов трава на полі, немов зелене билля, мов зелень на дахах та луках, коли потягне східній вітер.
28
Чи ти встаєш, чи ти сідаєш, чи входиш, чи виходиш, я знаю,
29
що ти проти мене буяєш і твоє зухвальство дійшло до мого слуху;
тож кільце тобі моє заправлю у ніздрі, мою гнуздечку в рот твій, і заверну тебе тим шляхом, яким ти прибув.
30
А ось тобі й знак: цього року ви їстимете зерно, що впаде на землю, другого року - що само вродить, а третього сійте й жніть та садіть виноградники й споживайте їхній плід!
31
Останок дому Юди, що спасеться, пустить знову вниз коріння й принесе вгорі плід,
32
бо з Єрусалиму вийде останок та з гори Сіону ті, що спасуться.
Ревність Господа сил це вчинить.
33
Тож так говорить Господь про царя асирійського: - Він не ввійде в це місто й стріли туди не пустить, не стане перед ним із щитом, ані не насипле проти нього валу.
34
Тим самим шляхом, що прийшов, назад повернеться, а в місто це не ввійде, - слово Господнє.
35
Я боронитиму це місто, я його врятую заради мене й заради Давида, мого слуги
36
Тієї ж ночі вийшов ангел Господній та й убив в асирійському таборі 185 000 чоловік.
І як повставали вранці, аж ось самі мертві тіла.
37
Зняв Санхериб, цар асирійський, табір та й відступив і, повернувшись, перебував у Ніневії.
38
Одного разу, як він поклонявся у храмі Нісроха своєму богові, вбили його мечем його сини, Адрамелех і Сарецер, та й утікли в Арарат-край.
І син його Асархаддон став царем замість нього.