Пісня про Слугу Божого 1-4; покликання Кира 5-9; похвальна пісня 10-17; глухі й сліпі 18-25

1
Ось мій Слуга, якого я підтримую, мій вибраний, якого вподобало моє серце.
Я поклав на нього дух мій: він сповістить народам правду.
2
Він не буде кричати, ані вигукувати, і голосу свого на вулиці не дасть почути.
3
Надломленої очеретини не доламає;
льону, що куриться, він не погасить;
оповістить ретельно правду.
4
Він не ослабне, не подасться, аж покіль не встановить на землі правди, бо острови чекають його науки.
5
Так говорить Бог, Господь, який створив небеса і розпростер їх, який ствердив землю з усім, що вона родить;
він, який дає на ній дихання людям, дух тим, що по ній ходять:
6
«Я, Господь, покликав тебе для перемоги, держатиму тебе за руку, я берегтиму тебе, поставлю тебе у завіт люду, світло народам,
7
щоб сліпим очі відкривати, виводити з в'язниці в'язнів, з темниці тих, що сидять у темряві.
8
Я - Господь: це моє ім'я!
Я другому не поступлюся славою моєю, ані моєю честю - різьбленим божищам.
9
Перші пророцтва вже здійснились;
нові вам звіщаю, перш ніж стануться, вам їх оповіщаю
10
Співайте Господові нову пісню!
Нехай його хвала несеться з кінців світу!
Хай ликує море і все, що в ньому, острови і їхні мешканці!
11
Нехай озветься голосно пустиня з її містами, оселі, де живе Кедар!
Нехай ликують тії, що живуть на скелях, нехай радісно з вершин гірських гукають!
12
Нехай воздають Господові славу, хвалу його на островах хай розголосять!
13
Господь виходить, немов велет;
неначе воїн, розбуджує завзяття;
дає воєнний клич, гукає і витязем на ворогів виступає.
14
Я мовчав довго, не говорив, я стримував себе.
Але тепер кричатиму, наче породілля, стогнучи й задихуючись тяжко.
15
Я спустошу гори й пагорби, я висушу всю їхню зелень, я з рік зроблю пустиню, я висушу озера.
16
Я поведу сліпих незнаним для них шляхом, спрямую їх невідомими їм стежками.
Я перед ними темряву оберну на світло, криві дороги - на прості.
Таке я їм учиню, нічого не пропущу.
17
Вони повернуться назад, окриті великим соромом, вони, що на кумирів уповали та до бовванів казали: Ви боги наші!
18
Слухайте, глухі!
Глядіть, сліпі, дивіться!
19
А хто сліпий, як не слуга мій і хто глухий, як не посланець мій якого я посилаю?
Хто такий сліпий як друг мій, глухий, як раб Господній?
20
Багато бачив ти, та не зауважив;
ти відкрив вуха, але не чув нічого.
21
Господь зволив, заради своєї правди, звеличити й прославити закон свій.
22
Та це народ пограбований, обдертий;
усіх їх кинуто в печери, заховано в темницях.
Їх грабують, а визволителя немає;
їх обдирають, а нікому сказати: Віддай!
23
А хто з-поміж вас це чує, вважає та міркує, що з того буде?
24
Хто видав Якова на грабунок, Ізраїля - дряпіжникам?
Хіба ж то не Господь, що проти нього ми згрішили, його дорогами ходити не хотіли, не слухали його закону?
25
Тому й вилив на нього обурення свого гніву і лють війни.
Вона палала кругом нього, та йому ні гадки;
вона його палила, та йому байдуже.