Відмова Ізраїля 1-8; насміх з ідолопоклонства 9-20; Кир - визволитель Ізраїля 21-28

1
А тепер слухай, Якове, мій слуго, Ізраїлю, якого я вибрав!
2
Так говорить Господь, який тебе створив, тобі образ дав уже з материнського лона, який тобі допомагає: Не бійся, Якове, слуго мій, Єшуруне, якого я вибрав!
3
Бо я виллю воду на спраглу землю, потоки вод на сушу.
Я виллю мій дух на твоїх потомків, моє благословення на твоїх нащадків.
4
Вони ростимуть, наче трава над водою, наче верби над річками.
5
Один скаже: «Я - Господній», інший назве себе ім'ям Якова, а ще інший напише на своїй руці «Господь», і візьме собі прізвище «Ізраїль».
6
Так говорить Господь, цар Ізраїля, його Відкупитель, Господь сил: «Я - перший, я й останній: крім мене, нема Бога!
7
Хто мені рівня?
Хай виступить, говорить, хай розповість, мені докаже!
Хто передсказав від віку те, що мало статись?
Нехай бо нам проречуть майбутнє!
8
Не бійтесь, не полохайтесь!
Хіба я вам здавна не вістив, не прорікав це?
Ви - мої свідки.
Чи є ще Бог, крім мене?
Ні!
Немає іншої Скали, я іншої не знаю!
9
Вони - ніщо, всі ті, що роблять бовванів: найлюбіші з них не дають жадної користи.
Ті, що їм служать, не бачать і не розуміють нічого, тим і окриються соромом.
10
Чи хто ж робить бога та виливає боввана, а не чекає від нього користи?
11
А тим часом усі поклонники боввана покриються соромом;
майстри їхні з людей.
Нехай зберуться - всі й стануть;
вони злякаються і застидаються всі разом.
12
Коваль працює при вугіллі й виробляє свою роботу молотком, працює над нею сильною рукою, аж поки не зголодніє й не підупаде на силах;
не п'є води, з утоми умліває.
13
Тесля, шнур нап'явши, значить крейдою міру, обточує ідола стругом, заокруглює його розміром і робить подобу людини гарного вигляду, щоб поставити її у храмі.
14
Він рубає собі кедр або бере кипарис чи дуб, що його запримітив між деревами в лісі, або й сосну, що сам був посадив, а дощ її зростив.
15
Іншим це служить на паливо: його беруть, щоб ним зогрітись, запалюють, печуть хліб.
Він же виробляє з нього бога і б'є перед ним поклони, витісує з нього боввана й стає перед ним навколішки.
16
Половину палить на вогні;
на вугіллі пече печеню, насичується нею і гріється, примовляючи: Я собі добре гріюся, дивлюсь на вогонь.
17
З останку ж дерева робить собі бога, кумира свого, й стає перед ним навколішки, ниць припадає, молиться до нього й говорить: Спаси мене, бо ти - бог мій.
18
Вони не знають, вони не розуміють нічого, бо очі в них заплющені й не бачать нічого, і серце в них не розуміє.
19
І не візьме собі такий до серця, нема в нього стільки знання й розуму, щоб собі сказати: Таж половину того я спалив на вогні, а на жару спік хліб та насмажив м'яса та й із'їв.
Чи то ж з останку я зроблю собі гидоту?
Перед поліном битиму поклони?
20
Хто вганяє за попелом, того зводить на манівці його збите серце.
Він не спасе свого життя й не скаже: Хіба ж це не омана у правиці в мене?
21
Згадай про це, Якове, Ізраїлю, бо ти слуга мій!
Я тебе сотворив, ти - слуга мій.
Ізраїлю, я тебе не забуду.
22
Я розігнав, немов туман, твої переступи, твої гріхи - неначе хмару.
Повернись до мене, бо я викупив тебе
23
Ликуйте небеса!
Господь бо вчинив це.
Скричіть радісно, земні глибини!
Кликніть весело, ви, гори, і ти, боре, з усіма деревами!
Бо викупив Господь Якова і явив свою славу в Ізраїлі.
24
Так говорить Господь, твій викупитель, що сотворив тебе вже з материнського лона: «Я - Господь, я створив усе, я один розпростер небо, я сам собою утвердив землю.
25
Я обертаю на ніщо знаки віщунів, ворожбитів збиваю з пантелику;
я проганяю назад мудрих, в дурноту обертаю їхнє знання.
26
Я виконую слово моїх слуг, я здійснюю задуми моїх послів, кажу Єрусалимові: - Заселися!
- а містам юдейським: - Відбудуйтесь!
Я знову здвигну їхні руїни.
27
Це я велю безодні: - Висхни!
висушую твої ріки.
28
Я кажу про Кира: - Це мій пастир, що вволить усю мою волю, що скаже Єрусалимові: - Відбудуйся!
- а храмові: Поклади основи