Вавилонські боги - ніщота

1
Бел хилиться, Нево валиться.
Божищ їхніх кладуть на скот та на худобу, і їх несе утомлена скотина як навантажений тягар.
2
Вони валяться, хиляться разом;
не можуть врятувати ноші, і самі йдуть у неволю.
3
Послухай мене, доме Якова, увесь останку дому Ізраїля, що його я носив уже від материнського лона, що ним я піклувався вже від утроби!
4
До старости вашої я буду той самий, до сивини я буду вас носити.
Я вже робив так, я носив вас, і носитиму далі, я вас урятую.
5
Кому ви хочете мене уподобити, прирівняти?
На кого хочете, щоб я скидався, був схожий?
6
Вони з гамана золото висипають, важать вагою срібло, золотаря наймають, щоб з того зробив бога, щоб перед ним поклони бити, ставати навколішки.
7
Беруть його на плечі, носять його, ставлять на його місці, і він стоїть, не зрушиться з свого місця;
кричать до нього, а він їм не відповідає, в біді не допомагає.
8
Згадайте це й зрозумійте, до серця, грішники, прийміть!
9
Згадайте давне споконвіку, що я - Бог, і іншого немає, рівні мені немає!
10
Я оповіщаю вже спочатку те, що буде: далеко наперед, що ще не сталось.
Я кажу: Думка моя здійсниться, я виконаю все, що мені довподоби.
11
Я кличу птаха-хижака зі сходу, мужа з далекої країни, якого я призначив.
Я це сказав і це вчиню, я це призначив і це зроблю.
12
Слухайте мене, ви, тугі серцем, ви, що далекі від спасіння!
13
Я наблизив моє спасіння: воно вже недалеко, допомога моя не забариться.
Я дам Сіонові моє спасіння, Ізраїлеві мою велич.