Пісна про виноградник 1-7; шість проклять 8-25; асирійська навала 26-30

1
Дозвольте, заспіваю любому моєму пісню любого мого про його виноградник.
У любого мого був виноградник на родючім схилі.
2
Він розкопав його, очистив від каміння й насадив у ньому лозу добірну, а серед нього збудував башту і висік у ньому винотоку, та й сподівався, що вона вродить добрі грона.
А вона вродила кислі грона.
3
Отож, мешканці Єрусалиму й мужі Юдеї, розсудіть між мною та моїм виноградником!
4
Що ще я мав був учинити виноградникові моєму, а не вчинив?
Чому, коли я сподівався, що вродить добрі грона, він уродив лише кислі?
5
Отож я вам скажу, що зроблю з моїм виноградником?
Розберу його огорожу, нехай його пустошать!
Повалю його мур, нехай його топчуть!
6
Я залишу його пусткою: не будуть його ні обрізувати, ні обкопувати більше, і зійдуть на ньому будяки й тернина.
Та й хмарам повелю я не пускати більше дощу на нього.
7
Виноградник Господа сил - то дім Ізраїля, а мужі юдейські - любе його садиво.
І ждав він правосуду, - аж тут пролиття крови;
ждав правди, - аж тут голосіння.
8
Горе тим, що додають дім до дому та прилучують поле до поля, так що нема більш місця, і що живуть самі одні серед країни!
9
Ось як у мої вуха Господь сил поклявся: «Оті доми численні опустіють, доми великі й пишні будуть без мешканців
10
Десять паїв у винограднику дадуть лише барильце, а хомер зерна вродить ледве ефу.
11
Горе тим, що тільки но вставши вранці, женуться за напоями хмільними і що, розпалені вином, засиджуються аж до ночі!
12
Гарфа й гусла, бубон і сопілка та вино в них на бенкетах;
а на діла Господні не вважають і вчинків рук його не бачать.
13
За те ж народ мій необачний потрапить у неволю;
знатні його впадуть з голоднечі, а юрба гомінка згине від спраги.
14
Зате Шеол розтулив широко свою пельку і роззявив свою безмірну пащеку;
і провалиться туди його слава та юрба гомінка й галаслива з усім, що в ньому веселиться.
15
Похилиться людина, смириться смертний, і очі гордих смиряться.
16
А Господь сил на суді вознесеться, і Бог, святий у справедливості, появить свою святість.
17
Пастись будуть ягнята, мов на пасовиськах;
гладка худоба, козенята будуть руїни пожирати.
18
Горе тим, що тягнуть за собою кару воловими шнурами, а гріх -мов посторонком, що від возу;
19
що кажуть: «Нехай він поспішиться, нехай поквапиться із своїм ділом, щоб нам його побачити;
нехай наблизиться, нехай прийде задум Святого Ізраїлевого, щоб нам про нього знати
20
Горе тим, що зло добром звуть а добро - злом;
що з пітьми роблять світло, а зо світла - пітьму;
що гірке роблять солодким, а солодке гірким!
21
Горе тим, хто у своїх очах мудрі та перед собою самими розумні!
22
Горе тим, що до пиття вина хоробрі й спритні у приправі упивних напоїв;
23
що за гостинець роблять винного правим, а правому відмовляють його права.
24
Тож як вогонь жере солому і як від полум'я згаряє сіно, корінь їхній візьметься гниллю, їхній квіт розвіється як порох, бо вони відкинули закон Господа сил і словом Святого Ізраїлевого погордували.
25
Тому й запалав гнів Господній на його народ, і він простягнув проти нього свою руку і так ударив по ньому, що здригнулися гори, і трупи, немов гній, лежать посеред вулиць.
Але й по всьому тому його гнів не відвернеться, рука його ще піднята.
26
Він піднімає стяги для далекого народу, він кличе його з кінців землі посвистом;
і ось той, легкий, швидко прибуває.
27
Нема між ними млявого й слабкого;
ніхто з них не спить, не дрімає;
не розв'язався на крижах пояс ні в одного, і не порвався ремінь на сандалях у нікого.
28
Стріли їхні гострі й усі луки їхні нап'яті;
копита їхніх коней, мов кремінь, колеса їхніх колісниць, немов вихор.
29
Рик їхній - немов рик лева;
вони рикають, мов левенята, ревуть, хапають здобич, несуть геть, і ніхто її в них не відніме.
30
І зареве над ним того дня ревом моря.
Глянеш на землю - там темрява жахлива й світло в туманах темніє.