Страждання й смерть Слуги Господнього

1
Хто б повірив тому, що ми чули?
Кому рамено Господнє об'явилось?
2
Він, мов той пагін, виріс перед нами, мов корінь із землі сухої.
Не було в ньому ні виду, ні краси, - ми бачили його, - ні вигляду принадного не було в ньому.
3
Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги;
немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали.
4
Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі.
Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив.
5
Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші.
Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані.
6
Усі, як вівці, ми блукали;
кожен ходив своєю дорогою;
провини нас усіх Господь поклав на нього.
7
Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст;
немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст.
8
Насильно, скорим судом його вхопили.
Хто з його сучасників думав, що його вирвано з землі живих і що за гріхи народу свого його побито аж до смерти?
9
Гріб йому призначили разом з безбожними, і з злочинцями його могила, хоч він і не вчинив насильства, і не було обману в устах у нього.
10
Та Господь схотів придавити його стражданням.
Якщо він принесе своє життя в покуту, то узрить потомство, житиме довго, і рука його вчинить успішно волю Господню.
11
Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням.
Слуга мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі.
12
Тому я дам йому, як пай, премногих;
він з сильними буде ділити здобич, бо видав на смерть свою душу і був зачислений до лиходіїв, коли він узяв на себе гріхи багатьох і за грішників заступався.