Нові погрози проти негідних провідників

1
Праведник гине, і ніхто на те уваги не звертає.
Побожні люди з землі зникають, та ніхто не вважає, що з-за зла праведник щезає,
2
щоб увійти у спокій.
Усі, що правою дорогою ходили, спочинуть на своїх ложах.
3
Ви ж, діти чарівниці, приступіть сюди, ви кубло перелюбника й блудниці!
4
З кого ви смієтеся?
На кого роззявляєте рота, висолоплюєте язик?
Чи ж ви не діти непокори, не кубло ложі?
5
Ви, що яруєте коло дубів, під кожним деревом зеленим, що ріжете дітей у долинах та по розщілинах у скелях!
6
Гладке каміння коло потоку - твоя доля, вони - вони твій жереб.
Їм теж ти виливаєш ливні жертви, приносиш дари.
На це б я мав дивитися спокійно?
7
На високій, на стрімкій горі ти розставляєш твоє ложе;
туди також сходиш приносити там жертви.
8
За дверима й за одвірками ти кладеш свій знак.
Так!
Віддалившись від мене, ти відкриваєш твоє ложе, сходиш на нього, його розширяєш.
Зговорюєшся з тими, з якими ти любиш злягати, й оглядаючи відзнаки, множиш свої блудування.
9
Ти бігала до Молоха з пахучим миром, на пахощі ти була щедра, ще й слала послів у краї далекі, ти пускала їх аж до Шеолу.
10
Втомлялася премногими твоїми дорогами, одначе не казала: «Годі!» Ти завжди знаходила в руці у себе силу, тому й не знемагала.
11
Кого злякалася, кого боїшся, що мене зреклася, так що й не згадувала більш про мене, не мала мене в серці?
Невже ти не боялася мене тому, що я мовчав, заплющивши очі?
12
Та я відкрию твою справедливість і твої вчинки, що тобі не допоможуть.
13
Як заголосиш, не врятують тебе твої кумири: усіх їх розвіє вітер, рознесе подув.
Хто покладається на мене, успадкує землю, посяде мою святу гору.
14
І скажуть: «Прокладіть, прокладіть, стеліть дорогу, заберіть усяку перепону з дороги мого люду
15
Так бо говорить Всевишній, Вічноживий, Святий на ім'я: «Я живу високо у святині, та й із скрушеним і смиренним духом, щоб оживляти дух смиренних, щоб оживляти серце скрушених.
16
Не довіку ж бо я судитись буду, ані повсякчасно гніватись;
бо інакше знемігся б дух передо мною і душі, які я створив.
17
За гріх зажерливости його я гнівався і, окрившися, бив його у гніві;
а він, відвернувшись, пішов дорогою свого серця.
18
І бачив я його дороги.
Я вилікую його, буду його водити, дам йому знову мою повну втіху, йому та його зажуреним.
19
Вчиню хвалу на їхніх устах: Мир, мир!
- і тому, хто далеко й хто близько, - каже Господь: - Я його оздоровлю.
20
Безбожники ж - немов розбурхане море, що втихомиритись не може, а хвилі його викидають багнюку й болото.
21
Немає, каже Бог мій, для злих миру