Привіт 1; спокуси 2-4; мудрість і молитва 5-8; багатий і вбогий 9-11; причина спокус 12-16; добро від Бога 17-18; справжня побожність 19-27

1
Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт!
2
Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам.
3
Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість,
4
за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало.
5
Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться.
6
Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання;
бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер.
7
Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа;
-
8
людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах.
9
Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням,
10
а багатий - пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави.
11
Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла.
Так і багатий у своїх заходах зів'яне.
12
Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять.
13
Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає;
бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого;
14
кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить.
15
А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх;
гріх же, здійснений, - породжує смерть.
16
Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману.
17
Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.
18
Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь.
19
Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву,
20
бо гнів людини не чинить справедливости Божої.
21
Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі.
22
Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи.
23
Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи:
24
ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він.
25
Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, - не як слухач-забудько, а як виконавець діла, - той щасливий у ділі своїм.
26
Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна.
27
Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.