Незгоди 1-10; обмови 11-12; життя людини не певне 13-17

1
Звідки між вами війни, звідки суперечки?
Хіба не звідси - з пристрастей ваших, які воюють у ваших членах?
2
Ви пристрасно жадаєте, а не маєте.
Ви убиваєте, завидуєте, а не можете осягнути.
Ви б'єтесь і воюєте.
Ви не маєте, бо не просите.
3
Ви просите, та не одержуєте, бо зле просите, щоби розтратити на ваші втіхи.
4
Перелюбники!
Хіба не знаєте, що дружба світу цього - то ворожнеча проти Бога?
Хто, отже, хоче бути приятелем світу, той стає ворогом Божим.
5
Чи може думаєте, що Писання даремно каже: «До заздрощів прагне дух, що живе в нас?»
6
І більшу дає благодать, через що й сказано: «Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать
7
Коріться, отже, Богові, противтеся дияволові, і він утече від вас.
8
Наблизьтеся до Бога, і він наблизиться до вас.
Очистьте руки, грішники!
Освятіть серця, двоєдушники!
9
Гляньте на ваші злидні, сумуйте і плачте!
Сміх ваш нехай обернеться у плач, а радість - у смуток!
10
Смиріться перед Господом, і він вас підійме!
11
Не обмовляйте, брати, один одного.
Хто обмовляє або судить брата свого, той обмовляє закон і закон судить.
Коли ж ти закон судиш, то ти не виконавець, а суддя закону.
12
Один лише законодавець і суддя, який може спасти й погубити.
Ти ж хто такий, що судиш ближнього?
13
Нумо тепер ви, що говорите: «Сьогодні або завтра ми підемо в те місто й перебудемо там рік, і будемо там торгувати й гроші заробляти
14
Ви, що не відаєте, що буде взавтра!
Яке бо життя ваше?
Ви - пара, що з'являється на хвильку і зникає по тому.
15
Чому б вам радше не сказати: Коли на те Господня воля, будемо жити, і це чи те робити.
16
Тепер, ви хвалитеся у хвастощах ваших.
Усяка така хвальба - погана.
17
Хто, отже, знає добро чинити, а його не чинить, - гріх тому!