Самсон зриває браму в Газі 1-3; Самсон та Даліла 4-22; смерть Самсона 23-31

1
Пішов раз Самсон у Газу й, побачивши там блудницю, зайшов до неї.
2
Сказали людям Гази: “Самсон прийшов сюди.” І обсіли вони його, й усю ніч робили засідку на нього в міській брамі.
Сиділи всю ніч тихо, кажучи: “Почекаймо, покіль розвидниться, й тоді його вб'ємо.”
3
Самсон спав собі до півночі а опівночі встав, ухопив за крила міської брами та за обидва одвірки й, вирвавши їх разом із засувом, поклав собі на плечі та й виніс на верх гори, що стоїть проти Хеврону.
4
Потім полюбив він одну жінку в долині Сорек, на ім'я Даліла.
5
Прийшли до неї князі філістимлянські та й кажуть: “Зведи його та вивідай, у чому завіряється його велика сила й чим би ми могли його подужати й зв'язати, аби упокорити, - і ми дамо тобі по одинадцять сот шеклів кожний.”
6
І сказала Даліла до Самсона: “Скажи мені, благаю, в чому полягає твоя велика сила й чим тебе можна було б зв'язати, щоб тебе упокорити?”
7
Самсон відказав їй: “Якби мене зв'язали сімома сировими, невисушеними жилами, я став би, як інші люди, малосилком.”
8
І принесли їй князі філістимлянські сім сирових, ще не засохлих жил, і вона зв'язала його ними.
9
В кімнаті ж у неї сиділа засідка;
і кликнула Даліла до нього: “Самсоне!
Філістимляни на тебе!” І порвав він жили, як рветься нитка з клоччя, коли вогонь вчує.
І в чому полягала його сила, не вдалося довідатись.
10
Присікалась тоді Даліла до Самсона: “Так оце ти насміявсь із мене, сказав мені неправду!
Та тепер уже скажи мені, прошу тебе, чим тебе можна б було зв'язати.”
11
Він і каже їй: “Якби мене зв'язати новими мотузками, що ще не були в роботі, я став би, як інші люди, малосильним.”
12
Взяла Даліла нового мотуззя і, зв'язавши його ним, крикнула до нього: “Самсоне!
Філістимляни на тебе!” Засідка ж сиділа в кімнаті.
Та він порвав мотуззя на руках, немов нитку.
13
Припадала Даліла знову до Самсона: “Досі глузуєш із мене й говориш мені неправду.
Признайся ж бо таки, чим тебе можна б зв'язати?” Він відказав їй: “Якби ти зіткала сім кучерів з моєї голови в основу та прибила цвяхом на ткацькому валу, я став би малосилком, як інші люди.”
14
Тоді Даліла приспала його й, всукавши сім кучерів з його голови до основи, прибила цвяхом та гукнула до нього: “Самсоне!
Філістимляни на тебе!” Схопився він зо сну та й вирвав цвяха, разом з основою.
15
Насіла вона тоді на нього: “Як ти можеш казати, що мене любиш, коли серце твоє далеке від мене?
Оце вже втретє ти насміявся з мене й не признавсь мені, у чому твоя велика сила!”
16
І говорила вона йому без перестанку, й докучала й нудила так, що вже саме життя йому набридло,
17
і він відкрив їй свою душу й сказав їй: “До моєї голови бритва ніколи не дотикалась, бо я від материнської утроби посвячений Богові.
Якби мене остригти, зникла б моя сила, і став би я, як інші люди, малосильним.”
18
Тут зрозуміла Даліла, що він відкрив їй своє серце, й послала за філістимлянськими князями, щоб їм переказати: “Цим разом можете прибути, бо він відкрив мені своє серце.” Прибули князі філістимлянські й принесли з собою срібло.
19
Вона ж, приспавши його на колінах своїх, покликала одного чоловіка й веліла зголити сім кучерів на голові його.
І став він слабшати, й сила його відійшла від нього.
20
І крикнула вона: “Самсоне!
Філістимляни на тебе!” Прокинувсь він від сну та й подумав: “Дам собі раду й цим разом, як завсіди, і визволюся.” А того й не знав, що Господь відступив від нього.
21
Схопили його філістимляни, і, виколовши йому очі, привели його в Газу та й закували в мосяжні кайдани.
І мусів він у тюрмі молоти на жорнах.
22
Тим часом волосся в нього на голові почало відростати, після того як його обстригли.
23
Зібрались князі філістимлянські принести велику жертву своєму богові Дагонові й повеселитись, бо казали: “Бог наш видав нам у руки ворога нашого Самсона.”
24
Побачивши його народ, став хвалити свого бога та гукати: “Бог наш видав нам у руки нашого ворога, того, що пустошив нашу землю, що побив стільки наших.”
25
І, розгулявшися, сказали: “Покличте нам Самсона, нехай нас забавляє!” Покликали його з тюрми, й мусів він їх розважати.
І коли поставили його між стовпами,
26
Самсон сказав до хлопця, що тримав його за руку: “Пусти мене, щоб я міг обмацати стовпи, на яких стоїть будинок, щоб об них опертися.”
27
У будинку ж було повно чоловіків і жінок.
Були там усі князі філістимлянські та й на покрівлі було до трьох тисяч чоловіків і жінок, що дивилися, як забавляв їх Самсон.
28
Озвавсь тоді Самсон до Господа й мовив: “Господи, Боже мій!
Зглянься на мене, благаю, й дай мені, Боже мій, ще тільки раз таку силу, щоб я за одним разом міг помститися на філістимлянах за моїх двоє очей.”
29
Тоді Самсон діткнув обидва середні стовпи, на яких стояв будинок, і опершись об них правою рукою об один стовп, а лівою об другий,
30
промовив: “Нехай умру я з філістимлянами!” І натиснув так сильно, що будинок завалився на князів і на ввесь люд, який був у ньому.
І таким робом більш було тих, що він погубив умираючи, ніж тих, що їх убив за життя свого.
31
Тоді браття його й вся родина його батька прийшла й взяли його та поховали між Цорою та Ештаолом, у гробниці Маноаха, його батька.
Був він суддею в Ізраїлі двадцять років.