Нарікання ефраїміїв 1-9; загибель Зеваха та Цалмунни 10-21; останні дні Гедеона 22-35

1
Тоді ефраїмії мовили до Гедеона: “Чому це ти зробив так з нами, що не покликав нас, коли йшов на війну з мідіянами?” І сварилися вони з ним тяжко.
2
А він відказав їм: “Що я зробив інше, ніж ви?
Хіба підбирання останків винограду Ефраїмом не ліпше від винозборів Авієзера?
3
Бог дав вам у руки мідіянських князів Орева й Зеева.
Що ж міг би я зробити такого, як ви?” Як це промовив, угамувався гнів їхній на нього.
4
Прибувши до Йордану, Гедеон перейшов на той бік, сам він і триста чоловік, що були з ним, стомлені погонею за ворогом.
5
І попросив він мешканців Суккоту: “Дайте, будь ласка, хліба людям, що йдуть зо мною, бо вони стомились моєю гонитвою за Зевахом і Цалмунною, мідіянськими царями.”
6
А князі суккотські відповіли: “Хіба долоні Зеваха й Цалмунни вже в руках у тебе, щоб нам давати хліб для твого війська?”
7
І сказав Гедеон: “Гаразд!
Як Господь видасть Зеваха й Цалмунну мені в руки, я пороздираю ваше тіло глодами, що в пустині, ще й будяками.”
8
Звідти він двигнувся на Пенуел і сказав його мешканцям так само;
а люди в Пенуелі відповіли йому так само, як жителі Суккоту.
9
Тоді він погрозив і мешканцям Пенуелу: “Як вернусь живим-здо-ровим, зруйную оцю твердиню.”
10
Зевах же і Цалмунна були в Каркорі зо своїм військом - до п'ятнадцять тисяч чоловік, - усе, що зосталося з цілого табору синів сходу, бо полягло їх сто двадцять тисяч чоловік, які справувались добре шаблею.
11
Двигнувся, отже, Гедеон шляхом кочовиків на схід Новаху й Йогвеги та й ударив на табір, що спочивав собі безпечно.
12
Зевах і Цалмунна втекли, він же кинувся за ними й упіймав обох царів мідіянських, Зеваха й Цалмунну, нагнавши страх на все військо.
13
Коли Гедеон, син Йоаша, повертався з війни Херес-схилом,
14
упіймав він хлопчину з Суккоту й випитував його, а той виписав йому сімдесят сім князів і старших суккотських.
15
Прийшовши до суккотян, сказав: “Ось Зевах та Цалмунна, за яких ви глузували з мене, казавши: хіба, мовляв, долоні Зеваха й Цалмунни вже в руках у тебе, щоб нам харчувати твоїх стомлених людей?”
16
Схопив він тоді старших міста і, взявши пустельняних глодів і будяків, почав шмагати ними суккотян.
17
В Пенуелі ж зруйнував він твердиню і повбивав мешканців міста.
18
Тоді спитав Зеваха й Цалмунну: “Як виглядали мужі, що ви їх повбивали на Таворі?” А ті й відповіли: “Так, як ти.
Кожний на вид, немов царенко.”
19
Він же відказав: “То були мої брати, сини матері моєї.
Як жив Господь!
Якби ви були зоставили їх живими, я не вбивав би вас.”
20
І повелів він Єтерові, своєму первородному: “Встань, убий їх!” Та хлопчина не виймав меча з піхви, боявся, був бо ще маленький.
21
Озвались тоді Зевах й Цалмунна: “Встань сам і повбивай нас.
Який бо чоловік, така в нього й сила!” Встав Гедеон та й убив Зеваха й Цалмунну, й забрав бляшки, що були на шиї в їхніх верблюдів.
22
Тоді ізраїльтяни сказали до Гедеона: “Прав нами, ти сам і син твій, і син твого сина, бо ти визволив нас із рук мідіян.”
23
Гедеон же відрік їм: “Не буду правити я вами, не буде правити вами й син мій: Господь нехай править вами.”
24
А далі Гедеон додав: “Хочу в вас чогось попросити: дайте мені кожен з вас по каблучці з вашої здобичі.” Вони бо носили золоті каблучки, бо були ізмаїльтяни.
25
Вони ж відповіли: “Ми радо дамо тобі їх.” Розстелили вони плащ, і кожен кинув туди каблучку із своєї здобичі.
26
І було золотих каблучок, що він попросив, вагою тисяча сімсот шеклів, опріч бляшок, ковтків та пурпурових шат, що були на царях мідіянських, і опріч нашийників, що були на шиях верблюдів.
27
Гедеон же зробив з того ефод і поставив його в своїм ріднім місті, в Офрі, і весь Ізраїль блудував там з ним, і це стало пасткою для Гедеона та його родини.
28
Так упокорились мідіяни перед синами Ізраїля і не задирали більше голову вгору.
І земля жила миром сорок років, за часів Гедеона.
29
Повернувсь додому Єрувваал, син Йоаша, і жив у себе дома.
30
Було ж у Гедеона сімдесят синів, яким усім він доводився рідним батьком, мав бо жінок багато.
31
А наложниця його, що жила в Сихемі, вродила йому також сина, й назвав він його Авімелех.
32
Помер Гедеон, син Йоаша, в глибокій старості, й поховано його в гробниці його батька Йоаша, у Офрі Авієзеріїв.
33
А коли Гедеон помер, блудували сини Ізраїля знову за Ваалом й ставили Ваал-Беріта собі за бога.
34
І не пам'ятали сини Ізраїля про Господа, Бога свого, що визволяв їх скрізь із рук ворогів їх,
35
і не були вдячні родині Єрувваала-Гедеона за все те добро, що він вчинив для Ізраїля.