Юдита відтинає голову Олофернові

1
Як настав же вечір, слуги його почали швидко розходитись.
Багоас замкнув зовні намет, відіславши тих, хто були ще коло його пана, й вони пішли спати, бо всі були стомлені надмірним пияцтвом.
2
Зосталась лиш сама Юдита у наметі та Олоферн, що простягнувсь на ліжку, бо був перепитий вином.
3
Юдита сказала до своєї слугині стати зовні її спочивальні й чекати, поки сама не вийде, як то щодня робила, бо сказала, що вийде на молитву.
Те саме вона сказала й Багоасові.
4
Усі розійшлися, і в спочивальні нікого, чи він малий, чи великий, не зосталось.
Тоді Юдита стала біля його ліжка та й промовила в дусі: «Господи, Боже Всемогутній!
Поглянь на діло рук моїх у цю годину для звисочення Єрусалиму!
5
Бо нині час допомогти твоєму спадкоємству і виконати мій намір - розгромити ворогів, що проти нас повстали
6
І підійшовши до підпори ложа, що була близько від голови Олоферна, зняла шаблюку з неї
7
й, наблизившись до ложа, схопила його голову за волосся і сказала: «Скріпи мене, Господи, Боже Ізраїля, цієї днини
8
І двічі щосили вдарила його по шиї, й відтяла йому голову.
9
Потім відкотила тіло від постелі, здерла із стовпців заслону й за якийсь час вийшла;
голову Олоферна ж дала вона слугині,
10
яка вкинула її в торбу на харчі.
По тому вийшли через табір обидві разом, за звичаєм, на молитву і, пройшовши табором, обійшли байрак, зійшли вгору до Ветулії й прибули під браму міста.
11
Ще здалека закричала Юдита до вартових, що були при воротах: «Відчиніть, відчиніть ворота!
З нами Бог, наш Бог;
він ще докаже сили в Ізраїлі, виявить свою потугу проти ворогів, як він і зробив нині!"
12
Скоро мужі міста почули її голос, притьмом зійшли до воріт міських та й скликали старших міста.
13
І збіглись усі від найменшого до найбільшого, бо їм здавалось неймовірним, що вона повернулась, тож, відчинивши браму, прийняли їх, запалили вогонь, щоб було видко, та оточили їх.
14
Юдита ж до них промовила вголос: «Хваліте Бога, хваліте!
Хваліте Бога, що не відвернув своєї милости від дому Ізраїля, і розгромив цієї ночі моєю рукою ворогів наших
15
Тоді вийняла вона з торби голову й показала їм, кажучи: «Ось голова Олоферна, головного полководця асирійського війська;
ось завіса, що під нею він спав, коли був п'яний!
Господь його побив рукою жінки!
16
Слава Господеві, що зберіг мене на путі, якою я ступала, бо мій вигляд звів його - йому ж на погибель.
Він не вчинив зо мною гріха мені на ганьбу та на сором
17
Зрадувався вельми ввесь народ і, припавши до землі, поклонились вони Богові й сказали разом: «Благословен єси, Боже наш, що нині знищив єси ворогів твого народу
18
Озія ж промовив до неї: «Благословенна ти, дочко, Богом Всевишнім понад усіх жінок на землі!
Благословенний Господь Бог, що створив небо й землю, що повів тебе на те, щоб стяти голову вождеві наших ворогів.
19
Уповання на тебе ніколи не пропаде в серці людей, які згадуватимуть повіки силу Божу.
20
Хай Бог тобі вчинить, на вічне вивищення, щоб ти зазнала благ за те, що власного життя не пощадила тоді, як рід наш був принижений, але відвернула наш занепад, поводившись по правді перед нашим БогомВвесь народ озвався: «Нехай так буде