Юдеї нападають на асирійський табір

1
Юдита ж до них промовила: «Послухайте мене, браття!
Візьміть оцю голову й повісьте на верху вашого муру.
2
А як на світ благословитиметься і зійде сонце над землею, кожний з вас візьме військову зброю й кожний воїн вийде з міста.
Ви настановите вождя над ними, немов би ви хотіли спуститись на рівнину до передньої стежі асирійців, але не сходіть.
3
Ці схопляться за повну зброю, кинуться у табір і збудять вождів асирійського війська, що прибіжать знову до намету Олоферна, але його не знайдуть.
Тоді нападе на них страх, і вони втечуть від вас.
4
Ви й усі мешканці Ізраїльського краю пуститесь навздогін за ними, будете їх бити здовж їхньої дороги.
5
Та перше, ніж те вчинити, покличте мені Ахіора аммонія, щоб бачив та впізнав того, який зневажив дім Ізраїля і його самого до нас на смерть вислав
6
І покликали Ахіора з дому Озії.
Як же той прийшов і побачив голову Олоферна в руці одного чоловіка з народних зборів, припав обличчям до землі й знепритомнів.
7
Підвели його, і він припав до ніг Юдити та й, уклонившись їй, промовив: «Благословенна єси по всьому наметі Юди й у всіх народів, ти, чиє ім'я почувши, зжахнуться!
8
Тепер повідай же мені, що ти вчинила цими днями.» І Юдита оповіла йому посеред народу все, що вчинила від того дня, коли була відійшла, і аж до тієї миті, коли розмовляла з ними.
9
Як перестала говорити, народ закричав голосно, тож їхній веселий крик розлігся містом.
10
Ахіор же, побачивши все, що вчинив Господь Ізраїля, увірував твердо в Бога, прийняв обрізання і був зачислений до дому Ізраїля аж по цей день.
11
А як настав ранок, мешканці Ветулії вивісили на мурі голову Олоферна;
кожний муж узяв свою зброю, й вони вийшли загонами на схили гори.
12
Побачили їх асирійці, послали, щоб попередити своїх вождів, а ці пішли до отаманів, тисячників і до всіх старшин.
13
Прибули вони до намету Олоферна й мовили до того, що був над усім його майном: «Збуди лишень нашого пана, бо он ті раби насмілилися спуститись проти нас до бою, самим собі на цілковиту загладу
14
Увійшов Багоас і вдарив об завісу в наметі, гадав бо, що той спав з Юдитою.
15
Але що ніхто не озвався, то він і відхилив завісу, ввійшов у спочивальню й знайшов його простягнутого на порозі, мертвого, без голови.
16
І закричав сильно, заходився плакати, стогнати, вельми взивати, роздер на собі одіж:,
17
а потім увійшов у намет, де перебувала Юдита і, не знайшовши її, вискочив до народу й закричав:
18
«Раби вчинили зраду!
Одна жінка з-поміж єврейок навела сором на дім царя Навуходоносора!
Ось бо Олоферн лежить на землі мертвий, без голови
19
Почувши це начальники асирійського війська, порвали на собі одежу й вельми упали на дусі.
І серед табору зчинивсь надто великий крик та лемент.