Пісня Юдити 1-17; останні дні й смерть Юдити 18-23

1
Отож Юдита промовила: «Вдаряйте в бубни на прославу мого Бога, хай Господові звучать цимбали, зладьте для нього псалом і пісню, знесіть, призовіть його ім'я!
2
Бо він є Бог, що розбиває війни;
Господь, який, отаборившися серед народу, вирвав мене з рук моїх гнобителів.
3
Прийшов Ашшур із гір, із півночі прийшов із тьмою свого війська, безліч якого ручаї загородила, а кіннота горби вкрила.
4
Він хвалився, що спалить край мій, що мечем вистинає моїх юнаків, розіб'є об землю моїх немовляток ссущих, віддасть на здобич моїх діток малих, видасть на луп моїх дівчаток.
5
Але Господь Вседержитель звів їх нанівець рукою жінки.
6
Бо витязь їхній поліг не від руки вояків, ані нащадки велетнів його не побили, ані високі багатирі не накинулись на нього, лише - Юдита, дочка Мерарі!
Вона зробила його млявим красою свого виду!
7
Вона скинула з себе вдовину одіж, щоб підбадьорити в Ізраїлі пригноблених.
Обличчя намастила собі миром,
8
волосся на собі прибрала в пов'язь і надягнула, щоб звести його, льнянії шати.
9
Її сандалик привабив його очі, врода її полонила його душу, шаблюка перетяла його горло!
10
Перси жахнулись її відваги, й мідяни від її сміливости сторопіли.
11
Мої смиренні крикнули, й ті полякалися, мої кволі закричали й нагнали їм страху, зняли свій голос і ті кинулись у розтіч.
12
Сини служниць прошили їх і поранили їх, немов синів утікачів.
Отак погинули вони в битві Господа мого.
13
Я воспіваю моєму Богові нову пісню.
Ти, Господи, великий, сильний!
Ти - дивний силою, непереможний!
14
Нехай усі твої творіння тобі служать, бо ти сказав, і вони з'явились, вислав твій дух - і він сотворив їх.
Ніхто не може протистати голосові твоєму!
15
Навіть як гори задрижать до основ з водами, скелі, наче віск, перед обличчям твоїм розтануть, ти все ж таки прихильний тим, хто тебе боїться.
16
Мала бо річ - усяка жертва благовонна, а вже найменша - всякий жир, тобі на всепалення.
Та той, хто Господа боїться, понад усе великий.
17
Горе народам, що повстають проти мого роду, Господь Вседержитель скарає їх у день суду, нашле вогонь і черву на їхнє тіло, і вони плакатимуть у муках повіки
18
А як прийшли в Єрусалим, то поклонились Богові, й коли народ очистивсь, принесли свої всепалення, добровільні жертви й дари.
19
Юдита посвятила Богові все рухоме майно Олоферна, що дав їй був народ;
і завісу, що сама була взяла з його ліжка, теж посвятила Богові.
20
Народ радувався у Єрусалимі перед Святим святих три місяці, і Юдита була з ними.
21
А як минув той час, то кожний повертавсь додому, й Юдита пішла в Ветулію й проживала собі у своїм маєтку та й за життя свого була славетною по всій землі.
22
Чимало просило в неї руки, та ні один чоловік не спізнав її за всі дні її життя, відколи помер її чоловік Манассія і був приєднаний до свого люду.
23
Слава про неї зростала дедалі більше й більше, і вона постарілася в домі мужа свого, проживши 105 років.
Слугиню свою вона випустила на волю.
Померла ж вона в Ветулії, й поховано її в печері її чоловіка Манассії.
24
Дім Ізраїля оплакував її сім день.
Перед смертю вона розділила майно між усіма родичами Манассії, свого чоловіка, та між власною ріднею.
25
І не було більш нікого, хто б непокоїв синів Ізраїля за днів Юдити -та й довгий час після її смерти.