Єремія скаржиться на те, що грішникам щастить

1
Ти правий будеш, Господи, якби мені спало на думку сперечатися з тобою!
А все ж таки позиватисьму з тобою.
Чому доля безбожників щаслива, і всім віроломним добре ведеться?
2
Ти насадив їх, і вони коріння пустили, вони ростуть і дають плоди.
Ти на устах у них близько, від серця ж їхнього далеко.
3
Мене ж, Господи, ти знаєш, мене ти бачиш і вивідуєш серце моє, яке воно супроти тебе.
Відлучи ж їх, мов тих овечок, призначених на заріз, і наготуй їх на день їхнього вистинання.
4
Доки має земля сумувати, а трава сохнути на всім полі?
З-за ледарства її мешканців гинуть звірі й птахи.
Бо вони кажуть: «Він нашого кінця не бачить
5
Коли ти біг з пішими, і вони тебе втомили, то як побіжиш навипередки з кіньми?
І коли ти в затишнім краю не безпечний, що, однак, чинитимеш у чагарах йорданських?
6
Бо й брати твої й дім батька твого, й вони зрадливі супроти тебе, і кричать голосно вслід за тобою.
Не йми їм віри, хоч би й гарні слова до тебе говорили.
7
Я покинув дім мій, я відцурався спадщини моєї;
що мені було найлюбіше, віддав я те ворогам у руки.
8
Спадщина моя мені зробилась, немов лев у лісі: зняла свій рик на мене;
за те ж вона мені й осоружна стала.
9
Спадщина моя стала мені рябим птахом, що на нього звідусіль хижі птиці нападають.
Ходіть, збирайтеся, всі звірі дряпіжні, кидайтесь на поживу!
10
Гурт пастухів спустошив мій виноградник, ногами потоптав мою частку, мою любу частку вчинив пустим степом.
11
Її обернено на пустиню, і плаче вона, зруйнована, передо мною.
Спустошено всю землю, і нікому взяти те до серця.
12
По всіх пагорбах у пустині спустошники позбігались;
бо меч Господній пожирає від кінця й до кінця землі, немає миру ні одній людині.
13
Посіяли пшеницю, а будяки пожали;
натомились надаремно.
Соромляться свого врожаю з-за палкого гніву Господнього.
14
Так говорить Господь: «Усіх моїх злих сусідів, що шарпають спадщину, яку я дав був у посілість моєму народові Ізраїлеві, я повириваю з їхньої землі, а й дім Юди вирву з-посеред них.
15
Потім же, повиривавши їх, я знову змилосерджуся над ними й поверну їх, кожного в його спадкоємство й кожного в його країну.
16
І коли вони навчаться досконало доріг мого народу і клястимуться моїм ім'ям: Як жив Господь!
- як то вони були навчили мій люд клястися Ваалом, - то осядуться серед народу мого.
17
Коли ж не слухатимуть, то я вирву зовсім народ той, вигублю його, - слово Господнє