Молитва Єремії під час посухи

1
Слово, що надійшло до Єремії з нагоди великої посухи:
2
«Сумує Юда, його міста зомліли, лежать на землі, сумують, і крик Єрусалиму здіймається до неба.
3
їхні вельможі посилають слуг своїх по воду: ті до криниць приходять, та води не знаходять, повертаються з порожніми жбанами.
Застиджені і соромом пригнічені, голову собі покривають.
4
Земля свій урожай припинила, бо не було дощу в країні.
Застиджені і соромом пригнічені хлібороби голови собі покривають.
5
Ба й лань у полі родить та й кидає своє маленьке, бо трави немає.
6
Дикі осли стають на пустарях і, мов шакали, вітерець вдихають;
очі гаснуть у них, бо трави немає
7
Хоч наші беззаконства й проти нас свідкують, та ти, о Господи, вчини з нами імени твого ради;
відступства бо наші превеликі, ми согрішили перед тобою.
8
О Господи, Ізраїля надіє, Спасителю його в скруті!
Чому ти - ніби чужинець у цій країні, неначе подорожній, що зайшов, аби переночувати?
9
Чому ти - мов перелякана людина, немов чоловік, що допомогти не може?
Таж ти, о Господи, єси між нами, і ми звемось твоїм ім'ям.
Не покидай нас!
10
Господь про люд цей так говорить: «Люблять блукати, ніг своїх не спиняють!» За те Господь їх не любить;
тепер згадав він їхні провини, і карає гріхи їхні.
11
І сказав до мене Господь: «Не заступайся за цим народом йому на добре.
12
Навіть як будуть постити, я не зважатиму на їхню молитву, та й як будуть приносити всепалення й офіри, я не прийму їх.
Ні!
Мечем і голодом, і мором вигублю я їх».
13
Тоді я мовив: «Ой Господи Боже!
Та то ж пророки їм говорять: Не побачите меча, та й голоду у вас не буде, лише сталий мир дам вам на цьому місці
14
Господь же відказав мені: «Неправду ті пророки пророкують моїм ім'ям.
Не посилав я їх і не повелівав їм, і не говорив до них.
Оманливі видіння, марні віщування та пусті мрії серця свого - ось що вони вам пророкують.
15
Тим то так говорить Господь: Пророки, що пророкують моїм ім'ям, - я не посилав їх!
- і що говорять: Ні меч, ні голод не спаде на цю землю, - від меча та голоду погинуть вони, оті пророки!
16
Люди ж, яким вони пророкують, будуть покинуті по вулицях єрусалимських від голоднечі й меча, і нікому буде їх ховати, - самі вони, жінки їхні, сини їхні й дочки їхні.
Я виллю на них їхню ж злобу.
17
Промовиш до них оце слово: Хай мої очі проливають сльози день і ніч без упину, бо тяжке нещастя спіткало дівицю, дочку мого народу, вельми болюча рана
18
Вийду у поле, аж ось мечем побиті;
увійду у місто - аж тут жах голоднечі.
Пророки й священики блукають по країні безпорадні.
19
Хіба ж ти зовсім відкинув Юду?
Хіба душа твоя гидує Сіоном?
Чому побив єси нас так, що нема нам і ліку?
Ждемо ми на мир, та добра немає;
ждемо на рятунок, аж ось тривога.
20
Ми знаємо, Господи, нашу безбожність, провини батьків наших, ми бо згрішили перед тобою.
21
Не нехтуй нами, імени твого ради;
не зневажай престолу величі твоєї, Згадай!
Не розривай союзу твого з нами.
22
Чи ж є між марними поганськими богами такі, що б дощ спускали?
Чи ж небо дає зливу?
Чи ж то не ти, о Господи?
Боже наш, на тебе вповаємо, бо ти твориш усе те!