Даремно заступатися за грішного Юду 1-9; пророк скаржиться 10-18; Господня відповідь 19-21

1
Господь сказав мені: «Навіть якби Мойсей та Самуїл приступили перед мене, серце моє не повернеться до цього народу.
Прожени їх з-перед моїх очей, нехай ідуть собі геть.
2
Як же вони тобі скажуть: Куди нам іти?
- то відкажи їм: Так говорить Господь: Кому суджена смерть - на смерть;
кому меч - під меч;
кому голод - умирай з голоду, кому неволя - у неволю!
3
Я пошлю на них чотири роди кар, - слово Господнє: меч, щоб убивав;
собак, щоб розшарпували;
небесне птаство та земних звірів, щоб жерли й вигублювали.
4
Зроблю з них жах усім царствам землі за Манассію, сина Єзекії, царя юдейського, за те, що він витворяв у Єрусалимі.
5
Хто змилосердиться над тобою, Єрусалиме?
Хто буде мати жалощі до тебе?
Хто з дороги зверне, щоб спитати: Як маєшся?
6
Ти відштовхнув мене, - слово Господнє, - відступився назад від мене.
Я простягнув мою руку проти тебе і тебе занапастив;
досить вже милосердя.
7
Я їх лопатою розвіяв по містах цього краю.
Зробив бездітними, вигубив народ мій, бо вони не відвертались від своїх призвичаєнь.
8
Удовиць їхніх буде у мене більше, ніж піску морського.
Я навів на них - на матір та на юнаків - спустошника опівдні, напав на них зненацька страх і переляк.
9
Зомліла тая, що сімох породила, вмирає вона.
Сонце її зайшло, як іще день був, вона застиджена сумує.
Решту ж їх я віддам під меч, - слово Господнє, - перед їхніми ворогами
10
Ой горе мені, моя нене, що ти вродила мене, чоловіка, з яким сперечаються й сваряться у цілій країні.
Не позичав я нікому й не визичив ні в кого, а всі вони мене проклинають.
11
То певно, Господи, що я служив тобі якнайкраще.
Я заступався за ворога перед тобою за лихої години й у час смутку.
12
Хіба можна зламати залізо, залізо з півночі й мідь?
13
Багатства твої й твої скарби віддам на луп, без плати, за всі твої гріхи у всіх твоїх границях.
14
Виправлю тебе з твоїми ворогами в землю, якої ти не знаєш, бо вогнем загорівся гнів мій;
на вас він палатиме.
15
Ти знаєш усе, Господи!
Згадай мене, навідайся до мене й відплати моїм гонителям за мене;
не погуби мене із-за твоєї довготерпеливости.
Знай, що за тебе я терплю наругу.
16
Коли твої слова надходили до мене, я їх проковтував.
Слово твоє було радістю для мене й веселощами мого серця.
Бо я ношу твоє ім'я, Господи, Боже сил.
17
Я не сідав у гурті глумливців і не веселився.
Під важкою твоєю рукою я сидів самітний, бо сповнив єси мене гнівом.
18
Чому біль мій без краю, і моя рана невигойна, загоїтись не хоче?
Невже ти став для мене ручаєм оманним, непевною водою?
19
А на це Господь так: «Якщо ти навернешся, я приведу тебе знову, стоятимеш передо мною.
Як говоритемеш гідно, щиро, станеш моїми устами, тож тії обернуться до тебе, тобі ж не треба буде до них обертатись.
20
Учиню тебе для тих людей непоборним мідяним муром.
Вони на тебе натискатимуть, але тебе не подолають, бо я з тобою, щоб тобі допомагати й тебе рятувати, - слово Господнє.
21
Я визволю тебе з рук безбожних, і з рук насильників тебе врятую