Невдячність та відступство Ізраїля

1
І надійшло до мене таке слово Господнє:
2
«Іди, скажи прилюдно в Єрусалимі: Так говорить Господь: Я згадую про любощі твого юнацтва, про любов твоїх заручин, коли ти ішла за мною у пустиню, у незасіяну землю.
3
Ізраїль - свята частка Господня, первенець його плодів.
Усі, що його їстимуть, вважатимуться за злочинців, біда на них надійде, - слово Господнє
4
Слухайте слово Господнє, Яковів доме, і всі сім'ї Ізраїльського дому!
5
Так говорить Господь: «Яку ваші батьки знайшли у мене кривду, що відцурались від мене, пішли за марнотами й марнотою стали?
6
Вони не спитали, де, мовляв, Господь, що вивів нас із землі Єгипетської, водив нас пустинею, степовою землею та проваллями, грунтами сухими й під смертною тінню, землею, що нею ніхто не проходить і ніхто в ній не оселюється.
7
Я вас увів у землю врожайну, щоб ви живились її щедротами та її благом.
А ви ввійшовши, осквернили мою землю, мою спадщину осоружною вчинили.
8
Священики не говорили: Де Господь?
- Законники мене не знали, і пастирі від мене відступились, ба й пророки ім'ям Ваала пророкували і ходили за речами, що стати у пригоді не можуть.
9
Тим то я буду правуватися ще з вами, - слово Господнє, - та ще й з дітьми дітей ваших я судитимусь.
10
Підіть лишень на острови кіттіїв і придивіться, пошліть у Кедар і вважайте пильно, чи там колись так бувало.
11
Хіба колинебудь проміняв якийсь народ богів своїх, хоч то й не боги?
Народ же мій проміняв свою славу на те, що користи не дає.
12
Здивуйся ж на те, небо, вжахнися страшно, збентежся вельми, - слово Господнє!
13
Подвійний бо злочин учинив народ мій: покинули мене, джерело води живої, і повикопували собі копанки, копанки діраві, що води не держать.
14
Чи то ж Ізраїль раб?
Чи він рабом у домі народився?
То чому ж зробився він добиччю?
15
І рикали на нього левенята, голос із себе видавали.
Землю його обернено на пустиню, міста його спустошено, ніхто в них більше не живе.
16
Навіть син Нофа й Тахпанхеса тобі обгризуть потилицю.
17
Чи ж не тому це тобі сталось, що ти покинув Господа, Бога твого, коли він вів тебе у дорозі?
18
Ось і тепер: пощо тобі йти до Єгипту - пити воду з Нілу?
Або пощо тобі йти в Асирію - пити з її ріки воду?
19
Твоя ж власна безбожність тебе покарає, і твої відступства докором тобі будуть.
Знай же й зрозумій, яке це лихо, яка гірка це річ, що покинув ти Господа, Бога твого.
Нема в тобі страху мого, - слово Господа, Бога сил.
20
Бо з давніх-давен я зламав твоє ярмо, порвав твої вужівки.
А ти мовила: Не буду служити!
- і тим часом, розлігшись, блудувала на кожному узвишші ще й під кожним деревом ряснолистим.
21
Я насадив тебе, як виноградину добірну, усю з найліпшого насіння;
як же це ти перетворилась на дикий паросток лози, мені чужої?
22
Тим то хоч би ти й вимилась золою, взяла собі багато лугу, - гріх твій усе ж таки буде позначений передо мною, - слово Господа Бога.
23
І як смієш ти казати: Я не опоганилась, я за Ваалами не бігала?
Глянь на дорогу твою у Долині, визнай, що накоїла єси, ти, молода верблюдице легконога, що шляєшся своїми стежками.
24
Ослиця дика що звикла до пустині;
коли в гарячому бажанні вона втягає вітер, - хто може хіть її спинити?
Ніхто не втомлюється з тих, які її шукають;
вони в погульнім місяці її знаходять.
25
Вважай же, щоб босими не стали твої ноги, а й щоб не висохло твоє горло!
Але ти кажеш: Даремна річ!
Ні!
Бо я вподобала чужинців, тож і бігатиму за ними.
26
Як злодій соромиться, коли його впіймають, так дім Ізраїля осоромився: вони й їхні царі, і їхні князі, і їхні священики, та й їхні пророки.
27
Вони супроти колод мовлять: Ти - батько мій;
а до каменя: Ти породив нас!
Бо до мене вони обернулись плечима, а не обличчям.
Але під час їхнього лиха вони репетують: Устань, порятуй нас!
28
А де ж твої боги, що ти був наробив собі?
Нехай устануть, коли можуть, у день твого нещастя тебе врятувати.
Бож скільки міст у тебе, стільки у тебе й богів, Юдо.
29
Чого ж бо то вам перечитися зо мною?
Адже ви всі від мене відступили, - слово Господнє.
30
Надаремно було синів ваших карати;
вони науки не прийняли.
Власний меч ваш пожер пророків ваших, неначе лев губитель.
31
Ну, і рід же з вас!
Вважайте на Господнє слово: Чи ж був я Ізраїлеві пустинею, чи краєм був безпросвітним?
Чого ж це народ мій говорить: Ми звільнилися!
- не повернемось більше до тебе.
32
Чи ж забуває дівчина свої прикраси, чи молода - убори свої?
А мій народ мене забув, - безліч днів тому.
33
Як метко прямуєш ти дорогою своєю, шукаючи любови!
Тому ти навіть і повій доріг твоїх навчила.
34
Ба й на полах у тебе видно кров бідних та невинних, яких ти не впіймала на розбишацтві.
35
Ти таки кажеш: Я невинна, гнів його напевно відвернувся від мене.
- Ось я судитимусь з тобою, бо ти твердиш: Я не згрішила.
36
Яка легковажна ти, що міняєш свою дорогу!
І від Єгипту ти сорому теж зазнаєш, як від Асирії зазнала.
37
Від нього теж ти вийдеш, на голову поклавши руки;
бо Господь відкинув тих, на яких ти звірялась, і не пощастить тобі з ними