Пророк погрожує царському домові карою

1
Так говорить Господь: «Іди в палату юдейського царя та й промов там оце слово
2
й проречи: Слухай слово Господнє, царю юдейський, що сидиш на Давидовому престолі, ти й твої слуги, й народ твій, і всі, що входять через ці ворота.
3
Так говорить Господь: Чиніте суд і справедливість, рятуйте пригнобленого з руки гнобителя, не утискайте, не чиніте кривди чужинцеві, сироті й удовиці та не проливайте безвинної крови на цьому місці.
4
Бо тільки тоді, як ви справді виконаєте це веління, увіходитимуть дверми цього палацу царі, що сидять на Давидовому престолі, згори на колісницях і верхи на конях - самі вони й слуги їхні й народ їхній.
5
Коли ж не слухатимете цих слів, то я клянуся самим собою, - слово Господнє, - що цей палац руїною обернеться.
6
Бо так говорить Господь про палац юдейського царя: Ти у мене немов Гілеад, немов вершина Ливану.
Проте, вчиню тебе пустинею, містом безлюдним.
7
Я напоготовлю проти тебе руїнників, кожного з своїм знаряддям, і повирубують вони найкращі твої кедри й у вогонь повкидають.
8
Багато народів пройдуть через це місто й говоритимуть один до одного: За віщо то Господь учинив отак із цим великим містом?
9
І відказуватимуть їм: Бо вони покинули завіт Господа, Бога свого, і поклонялись іншим богам та служили їм.»
10
Не плачте за мертвим і не побивайтеся за ним.
Плачте гірко за тим, хто відходить, бо він не повернеться вже більше й не побачить рідної землі своєї.
11
Бо так говорить Господь про Шаллума, сина Йосії, юдейського царя, що царював на місці батька свого Йосії: «Він вийшов з цього місця й не повернеться сюди більше,
12
а вмре на тому місці, куди взято його в неволю;
цієї ж землі не побачить ніколи
13
Горе тому, хто будує свій дім несправедливістю і свої світлиці беззаконством, хто силує ближнього дарма працювати й не дає йому заробітку;
14
хто говорить: «Збудую собі пишні палати, широкії світлиці»;
хто прорубує собі вікна викладає кедриною й малює на червоно.
15
Гадаєш, що ти цар на те, щоб перевищити кедринею інших?
Батько твій їв і пив так само, але зате творив суд і справедливість;
от чому й велось йому добре.
16
Він розсуджував справу бідного й сіромахи, тому й велось йому добре.
Хіба ж якраз це й не означає знати мене?
- слово Господнє.
17
Твої ж очі й твоє серце тільки й дбають про наживу, а ще про те, як би кров безвинну пролити та як би утиск і насильство чинити.
18
Тим то так говорить Господь про Йоакима, сина Йосії, царя юдейського: «Не голоситимуть по ньому: Леле, брате мій!
Леле, сестро!
Не голоситимуть по ньому: Леле, володарю, леле величносте!
19
Неначе осла, його поховають: витягнуть і викинуть геть за браму єрусалимську
20
Вийди на Ливан та й кричи, і на Башані здійми твій голос.
Кричи з гір аваримських,бо всі твої коханці загинули.
21
Я говорив до тебе, як ти був щасливий.
Та ти відказав: Не буду слухати!
Така вже була твоя вдача змалку, що ти не слухаєш голосу мого.
22
Усіх пастирів твоїх порозносить хуртовина, коханці ж твої підуть у полон.
От тоді й наберешся сорому й стиду за все твоє ледарство.
23
О ти, що живеш на Ливані, що гніздишся на кедрах!
Як ти стогнатимеш, коли вхоплять тебе муки, болі, неначе в породіллі!
24
«Так певно, як живу, - слово Господнє, - навіть як би Конія, син Йоакима, царя юдейського, був перснем на моїй правиці, то я й тоді б зірвав його.
25
Віддам тебе в руки тим, що чигають на твоє життя, і в руки тим, кого боїшся, - у руки Навуходоносорові, вавилонському цареві, та й у руки халдеям.
26
І викину тебе вкупі з матір'ю твоєю, що тебе породила, в чужу землю, де ви не народились, - там ви й помрете.
27
У землю ж, куди бажатиме душа їхня повернутись, - туди вони не повернуться
28
Хіба ж він якийсь посуд нікчемний, пощерблений, отой чоловік Конія, або начиння, що ніхто його не потребує?
Завіщо ж прогнано його й родину його викинуто в землю, якої не знають?
29
Ой земле, земле, земле!
Слухай слово Господнє!
30
Так говорить Господь: «Запишіть цього чоловіка: Бездітний чоловік, нещасний протягом усього свого віку, - бо нікому з його роду не пощастить сидіти на Давидовім престолі, ані володіти в Юдеї