Єремія віщує смерть Седекії 1-7; випуск рабів на волю 8-22

1
Слово, що надійшло від Господа до Єремії тоді, як Навуходоносор, цар вавилонський, і все його військо й усі царства землі, піддані під його руку, ще й усі народи воювали проти Єрусалиму і збірноти його міст:
2
«Іди й промов до Седекії, царя юдейського, і скажи йому ось що: Так говорить Господь: Ось я віддам це місто у руки цареві вавилонському, і він спалить його.
3
І ти сам не уникнеш його рук, і тебе таки впіймають, і віддадуть йому в руки, й очі твої дивитимуться в очі цареві вавилонському, і говоритиме з тобою устами до уст, і підеш у Вавилон.
4
Тож вислухай слово Господнє, Седекіє, царю юдейський!
Так говорить про тебе Господь: Ти не вмреш від меча!
5
Ти помреш у мирі;
і як по твоїх предках, перших царях, палено пахощі, так і по тобі палитимуть і голоситимуть: Ой, володарю!
- бо я тобі це кажу», - слово Господнє.
6
І переповів Єремія усі ці слова Седекії, юдейському цареві, в Єрусалимі.
7
Тим часом військо царя вавилонського воювало проти Єрусалиму, проти інших міст юдейських, що ще цілі залишились і проти Лахішу та Азеки;
одні бо ці й зосталися з міст юдейських - міста-твердині.
8
Слово, що надійшло від Господа до Єремії після того, як цар Седекія вчинив умову з усім народом у Єрусалимі, щоб оповістити звільнення.
9
щоб кожен пустив на волю раба свого єврея й свою рабиню єврейку, щоб ніхто вже не тримав у рабстві юдея, брата свого.
10
І згодились усі князі й усі люди, що уклали умову, аби пустити на волю своїх рабів і своїх рабинь, аби ніхто вже не тримав їх у рабстві;
і пристали на це й повипускали.
11
Опісля ж спохопились і запопалися брати назад рабів і рабинь, що їх були пустили на волю, і поробили їх знову невольниками та невольницями.
12
І надійшло таке слово Господнє до Єремії:
13
«Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Я заключив був союз із вашими батьками, як вивів їх з Єгипетської землі, з дому неволі, і установив:
14
Як упливе 7 років, кожний з вас відпустить на волю свого брата єврея, що тобі продано.
Шість літ нехай він тобі служить, а потім пусти його від себе на волю.
Але батьки ваші не слухали мене й не прихилили свого вуха.
15
Нині ви навернулись і були вчинили праведне перед моїми очима, оповістивши кожен волю ближньому своєму;
ви заключили союз передо мною в домі, що носить моє ім'я.
16
Опісля ж передумали й збезчестили моє ім'я, забравши назад кожен свого раба і свою рабиню, що пустили були на волю, на їхнє бажання, і зробили їх знову вашими рабами й вашими рабинями.
17
Тим то так говорить Господь: Ви не послухали мене, як мовилося про те, щоб кожен оповістив волю братові своєму й ближньому своєму;
за те ж і я, - слово Господнє, - звільняю вас і на меч вас віддаю, на чуму, на голод, а й зроблю вас страховиськом по всіх царствах на землі.
18,
Тих же, що порушили мою умову та не додержали слів угоди, яку заключили були передо мною, я вчиню, як того тельця, що вони його розтяли надвоє, щоб пройти між його половинами.
19
Князів юдейських та князів єрусалимських, скопців й священиків та й увесь люд країни, що проходили між половинами тельця,
20
я видам у руки їхнім ворогам і в руки тим, що чигають на їхнє життя;
трупи їхні будуть поживою птаству небесному й дикому звірені.
21
Та й Седекію, царя юдейського, і князів його видам у руки ворогам їхнім і в руки тим, що чигають на їхнє життя, і на поталу військові царя вавилонського, що тепер відступило від вас.
22
Ось я повелю, - слово Господнє, - і заверну їх до цього міста, і вони нападуть на нього й здобудуть його ще й спалять.
Міста юдейські оберну я на безлюдну пустиню