Причини ворожої навали

1
Пройдіть лишень вулицями Єрусалиму, розгляньтесь добре та й розпитайтесь;
шукайте по його майданах, чи знайдете кого, що суд чинив би, що шукав би правди, - і я йому прощу.
2
Хоч вони й кажуть: Як жив Господь!
- та все ж клянуться вони неправдиво.
3
О Господи, чи ж твої очі не шукають правди?
Ти бив їх, та їм неначе б і не боліло;
ти вигубив їх, але вони зреклися науки.
Обличчя їхні стали твердішими за камінь, не бажають вони навертатись.
4
Я думав собі: Вони, напевно, люди прості, вони дурні, бо путі Господньої не знають, - закону свого Бога.
5
Піду ж я до знатних та розмовлюся з ними, вони бо путь Господню відають та й закон свого Бога.
Але вони всі разом ярмо поламали, вужівки розірвали.
6
Тим то й б'є їх лев із лісу, з степу вовк їх нищить, леопард на їхні міста чигає, роздирає хто б з них не вийшов, бо їхніх переступів сила, і відступництвам їхнім міри немає.
7
«Ради чого б я мав тобі простити?
Діти твої мене покинули й присягаються лжебогами.
Коли я ситив їх, вони перелюби чинили й купами юрмились коло дому блудниці.
8
Вони, немов коні годовані, жеребці гарячі, іржуть - кожний до сусіда жінки.
9
Тож не маю за те їх покарати?
-слово Господнє.
Чи ж народові, як оцей, не відплачу я?
10
Вилазьте на його мури і руйнуйте, - та не дощенту!
Усуньте його парості, бо вони не Господні.
11
Бо дім Ізраїля і дім Юди тяжко мене зрадили», - слово Господнє.
12
Вони Господа відцурались і мовляли: «Таж його немає!
І не поб'є нас лихо, і не побачимо ні меча, ні голоднечі.
13
Пророки стануть, немов вітер, і слова в них немає.
Нехай так станеться з ними
14
Тому Господь сил так говорить: «За те, що висказуєте такі речі, я зроблю слова мої вогнем в устах у тебе, а народ цей - дровами, і він пожре їх.
15
Я наведу на вас, доме Ізраїля, народ іздаля, - слово Господнє;
- то народ запеклий, народ давнезний, народ, мови якого ти не знаєш, ані не розумієш, що він говорить.
16
Як гріб відкритий, сагайдак у нього і всі вони витязі.
17
Він поїсть врожай і хліб твій;
він поїсть синів твоїх і дочок твоїх;
він поїсть овець твоїх і товар твій;
він поїсть твій виноградник і смокви твої;
зруйнує міста-твердині, що на них звіряєшся, мечем звоює.
18
Та навіть тоді, - слово Господнє, - я вас не вигублю дощенту.
19
Коли ж будете питати: За що вчинив нам усе це Господь, Бог наш?
- відкажеш їм: Як мене ви покинули й служили чужим богам у землі вашій, так чужинцям служитимете в землі не вашій.
20
Оповістіть це в домі Якова, звістіть про те в Юдеї, кажучи:
21
Слухай оце, дурний народе, що маєш очі, та не бачиш;
маєш вуха, та не чуєш!
22
Мене не боїтеся?
- слово Господнє, - передо мною не будете тремтіти?
Я ж поклав пісок границею морю, вічний закон, який воно не переступить;
хоча й хвилі бушують, та здолати не можуть;
хоч вони й ревуть, але його не переступлять.
23
А в народу цього серце вперте й ворохобне;
вони збунтувались і геть подались.
24
І не подумають у своєму серці: Біймося Господа, Бога нашого, що дощ дає ранній і пізній своєї пори, що для нас зберігає призначені жнив тижні.
25
Провини ваші це відвернули, і гріхи ваші відняли від вас це добро.
26
Бо між людьми моїми є безбожні, що чигають, як ото птахолови засідають, ставляють сильця, людей ловлять.
27
Як клітка, повна птиць, так у хатах їхніх повно обману.
Тому вони завеличались і розбагатіли;
28
розтовстіли так, аж лисняться, у злі переступили всяку міру;
справ на суді не розглядають, сироти справ, - і щастить їм, а права бідного на суді не захищають.
29
Чи ж за таке не покараю?
- слово Господнє, - чи такому, як оцей, народові та не відплатить моє серце?
30
Жахливе й страшне сталось у цім краї.
31
Пророки пророкують іменем неправди, священики правлять, як хочуть.
Народ же мій це любить!
І що ви чинитимете, як тому кінець настане