Марна сама надія тільки на храм і на жертви

1
Слово, що надійшло до Єремії від Господа:
2
«Стань у дверях дому Господнього і промов там оце слово, скажи: Вислухайте слово Господнє, ви всі юдеї, що входите в ці двері поклонитись Господеві
3
Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: «Направте путі ваші й ваші вчинки, і я дам вам жити на цьому місці.
4
Не покладайтесь на слова оманні, а саме: Храм Господній!
Храм Господній!
Храм Господній!
5
Бо як ви цілковито направите путі ваші й учинки ваші, як будете чинити праведний суд мій між собою;
6
чужинця, сироту й удову не утискатимете, безвинної крови не проливатимете на цьому місці, й за чужими богами не ходитимете, собі на лихо,
7
тоді я дам вам жити на цьому місці, на землі, що я приділив батькам вашим на вічні віки.
8
Ось ви покладаєтесь на слова оманні, але воно вам не допоможе!
9
Як то?
Ви крадете, вбиваєте, чужоложите, кривоприсягаете, кадите перед Ваалом, бігаєте слідом за чужими богами, що їх не знали,
10
а так приходите й стаєте передо мною в цьому домі, що носить моє ім'я, та й говорите: Ми у безпеці!
- лише щоб далі коїти всі ці гидоти?
11
Чи не зробився в очах ваших дім цей, що носить ім'я моє, вертепом розбишак?
Ось я, сам я це бачив, - слово Господнє!
12
Підіть лишень до мого житла, що в Шіло, де я спочатку оселив був моє ім'я, та й подивітесь, що я вчинив з ним за ледарство мого народу Ізраїля.
13
Тож і тепер - за те, що ви допускались усіх тих учинків, - слово Господнє,- хоч і говорив я до вас раз-по-раз, часто, та ви не послухали, хоч закликав я до вас, та ви не озвались, -
14
учиню так само з цим домом, що носить моє ім'я і що ви на нього покладаєтесь, та й з тим місцем, що я дав вам і батькам вашим, як учинив з Шіло.
15
Я вас відкину з-перед мого обличчя, як був відкинув усіх братів ваших, саме - усе потомство Ефраїма.
16
Ти, отже, не заступайся за народ цей, не благай і не молися за них ревно, не наполягай на мене, бо я не вислухаю тебе.
17
Хіба не бачиш сам, що вони коять по містах Юдеї, по вулицях Єрусалиму?
18
Діти збирають дрова, а батьки запалюють вогонь;
жінки ж місять тісто, щоб напекти медяників небесній цариці та возлити ливні жертви чужим богам, щоб мене ображати.
19
Та чи ж мені вони допікають, -слово Господнє, - а не самим собі на свій же власний сором
20
Тим то так говорить Господь Бог: «Ось виллється мій гнів і моє обурення на це місце, на людей і на скотину, на польові дерева й на плоди землі, і загориться та й не згасне
21
Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: «Додавайте всепалення ваші до ваших жертв і їжте м'ясо;
22
бо я не говорив і не заповідав батькам вашим про всепалення, жертву, в той день, як я виводив їх з Єгипту,
23
лише дав їм таку заповідь: Слухайте мій голос, бо я буду Богом вашим, а ви будете людьми моїми.
Ходіте кожною дорогою, що я вам вказую, щоб вам було добре.
24
Вони ж не слухали й не нахиляли вуха свого, а йшли за власними думками в запеклості свого злого серця, та й пішли назад, а не наперед,
25
від того часу, як вийшли батьки ваші з Єгипетського краю та й по цей день;
і хоч я посилав до вас усіх слуг моїх пророків, часто, день-у-день,
26
ви ж не слухали мене, не нахиляли свого вуха;
ні, ставали дедалі більш тугошиїми, чинили гірше, ніж батьки їхні.
27
Ти промовлятимеш до них усі ці слова, але вони тебе слухати не будуть;
ти кликатимеш їх, але вони до тебе озиватися не будуть.
28
Тому скажеш до них: Це народ, що не слухає голосу Господа, Бога свого, й науки не приймає!
Зникла правда, пропала з уст у них!
29
Обстрижи твоє волосся й відкинь його геть.
Затягни по узвишшях жалобну пісню;
Господь бо відштовхнув, відкинув народ, який викликає гнів його.
30
Бо сини Юди вчинили зло перед очима моїми слово Господнє.
Поставили свої гидоти в домі, який носить моє ім'я щоб його осквернити.
31
Звели узвишшя Тофету, що у долині Бен-Гіннома, щоб там палити синів своїх і дочок своїх, чого я не заповідував і чого я й на мислі не мав.
32
Тому ось прийдуть дні, - слово Господнє, - коли це місце не зватиметься більше Тофет і долиною Бен-Гіннома, лише долиною Різанини, бо вони ховатимуть у Тофеті, - бо не стане місця.
33
А труп людей отих буде поживою птаству небесному й звіреві, що на землі, і нікому буде їх відганяти.
34
Тоді я спиню по містах Юдеї і по вулицях єрусалимських звук радощів та звук веселощів, спів молодого й спів молодої, - бо край стане пустинею